Любовний трикутник Порошенка
Попри очікуваний старт виборчої кампанії президента України восени 2018 року, перегони розпочалися вже зараз і перебувають в активній фазі.
Потенційні учасники активізували кулуарну позиційну боротьбу, котра час від часу переходить у публічну площину.
Чинний президент Петро Порошенко майже власними руками створив політичний любовний трикутник, на вершині якого поки що перебуває він сам. Але від подальшої конфігурації цієї геометричної фігури залежить не тільки політична кар'єра Порошенка, а й майбутнє України.
Прийшовши до влади в результаті однотурових виборів, Порошенко не відповів на виклики, які перед гарантом Конституції ставив час та суспільство.
АТО, що триватиме години, продаж "Рошену" – не повний перелік кричущих обіцянок Порошенка, котрі за майже п'ять років він не зміг чи не захотів виконати.
Останній скандал, пов’язаний з відпочинком на Мальдівах, навіть західні партнери ототожнюють зі своєрідним "балом під час чуми" президента країни, яка вже чотири роки перебуває в стані неоголошеної війни.
Прорахунки Порошенка фактично призвели до того, що йому крім "безвізу" ні з чим іти на другий термін.
Це чудово розуміють і в близькому оточенні президента. Підтримка Порошенка Заходом теж дедалі слабшає, це вже відчуває і населення. Звідси – чутки про позачергові вибори до Верховної Ради, орієнтовані більше на залякування партнерів по коаліції.
Усе більше зрозуміло, що другий термін Петра Порошенка дуже примарний і безпосередньо залежить від здатності президента і Ко адекватно оцінити результати своєї роботи.
Володимир Гройсман – другий учасник трикутника. Чинний прем'єр-міністр кількома своїми вчинками вже майже втратив довіру Банкової та показав себе досить самостійною політичною фігурою.
Він чітко усвідомлює, що його політичне майбутнє залежить тільки від нього. Роль "цапа відбувайла", котра дісталась попереднику Арсенію Яценюку, його явно не задовольняє та й чергове прем’єрство після парламентських виборів 2019-го йому навряд чи світить.
Перед Гройсманом відкривається прямий шлях у політичне небуття, тому Володимир Борисович почав свою гру. Участь у з'їзді "Народного фронту", виступ у Раді з закликом змінити Конституцію та фото з колишніми президентами – усе це виглядає гарним тролінгом Банкової.
Але реально за що Порошенко все більше починає боятися Гройсмана – так це за вміння домовлятися з політичними елітами.
Уже не раз публічно демонструвалося в сесійній залі, коли депутати ВР ухвалювали потрібні прем’єру рішення всупереч волі президента. Цілком можливий варіант, коли політична верхівка поставить Порошенка перед фактом, що всі готові бачити на чолі держави лише Володимира Гройсмана.
Ну і є єдина жінка в цьому трикутнику – Юлія Тимошенко, котру дехто називає "матір’ю української політичної корупції".
Популістичні гасла "Батьківщини" на фоні бездарного управління країною швидко перетворили її політичну силу з аутсайдера парламентських перегонів 2014-го на одного з майбутніх фаворитів.
Тимошенко вважається одним з найімовірніших претендентів на вихід у другий тур президентської кампанії. Утім, маючи великі антирейтинги, Тимошенко зараз воліє більше мовчати, ніж говорити. Але й така позиція цілком влаштовує колишню бранку Качанівськоі колонії.
Крім того, не можуть бути непомітними її закордонні вояжі, котрі здебільшого проходять у пошуках фінансової підтримки.
На жаль, український народ має занадто коротку політичну пам'ять, тому авторка нездійсненого українського прориву, підписантка так званої "ширки" з Януковичем, особа, котра разом з Путіним укладала кабальні для українців газові контракти, соратниця Лазаренка в черговий раз має реальні шанси очолити країну.
Тактика жорсткого компромату, на котрий розраховує Банкова, може дати і зворотну реакцію, адже окрім політичної забудькуватості українці дуже жаліють ображених.
Тож нині маємо такий трикутник: жадібний гарант, газова принцеса та майстер "договірняків". Інших політичних топ-лідерів наше суспільство, на жаль, ще не сформувало.
До чого тут любов ?
До того, що від любові до ненависті, як відомо, один крок. Усі згадані особи щодо один одного цей крок уже зробили.
І дуже прикро, що в розпал передвиборчих інтриг вони переймаються більше політичним самозбереженням, ніж долею багатомільйонної країни.
Максим Білоусенко, політичний оглядач, спеціально для УП
