Записки лібертаріанця. Проект статті нової Конституції про судову владу

Субота, 20 січня 2018, 10:00
член правління ГО "Українська альтернатива"

№ 8a – Судебная власть (окончание)

В продолжение цикла "Записки либертарианца", посвященного вопросам конституционной реформы, на основании идей, представленных в первой части этой записки, предлагается проект статьи новой Конституции о судебной ветви власти.

Текст еще далек от завершения, в частности, в вопросах назначения и увольнения судей.

Здесь приведены только общие принципы формирования независимых от государства Квалификационной и Дисциплинарной комиссий судей, однако детали формирования и работы этих органов требуют дополнительного изучения.

Понадобится отшлифовать и термины в определении типов процессов, которые рассматриваются судом присяжных. Следует ввести процедуру, которая по-английски называется trial и заключается в рассмотрении дела по существу, в чем, собственно, и заключается роль присяжных.

Необходимо переопределить и апелляцию, она должна заключаться не в повторном рассмотрении дела по существу, а в исследовании объективности и независимости суда первой инстанции и соблюдении процедуры при первом рассмотрении (то есть то, что у нас называют кассацией).

Для этого следует определить терминологию по образцу англо-американской, а не континентальной системы права.

Наконец, когда мы дойдем до переходных положений, то возникнет необходимость разработки плана перехода от нынешнего формата судебной власти к тому формату, который предложен ниже.

Стаття 5. Судова влада

5.1. Судова влада делегується народом Верховному Суду України та судам нижчих рівнів.

5.2. Верховний Суд України утворюється відповідно до цієї Конституції, складається з 9 членів та

– є єдиним судом, який може розглядати питання про відповідність законів України або постанов Кабінету міністрів України Конституції України;

– є судом першої інстанції при позовах проти України, Верховної Ради або Кабінету міністрів України;

– є найвищим апеляційним судом та може на власний розсуд розглядати апеляції на рішення будь-яких інших судів;

– може видавати методичні рекомендації іншим судам, яких такі суди мають або дотримуватися, або в кожному конкретному випадку обґрунтувати причину недотримання.

5.3. Суди нижчих рівнів утворюються відповідно до закону по судоустрій. Проект такого закону або змін до нього повинен бути до розгляду погоджений з Верховним Судом, а в разі його ухвалення – може набути чинності лише після схвалення Верховним Судом.

5.4. Юрисдикцією судів є вся територія України. Закон може встановлювати універсальну юрисдикцію в окремих випадках.

5.5. Призначення суддів на посаду здійснюється Кваліфікаційною комісією суддів України, що складається з 17 осіб, не менше 10 з яких мають бути незалежними від органів державної влади та не можуть призначатися органами державної влади.

Конкурс на посаду судді має бути оголошений публічно та тривати не менше трьох місяців. Кандидати на посаду судді мають бути громадянами України, старшими за 25 років та з підтвердженою, на обґрунтований розсуд Кваліфікаційної комісії, юридичною підготовкою.

Не можуть бути кандидатами на посаду судді особи, які протягом попередніх 6 років працювали в правоохоронних органах або органах судової системи, за винятком суддів.

5.6. Судді призначаються на посаду без визначеного строку повноважень, але можуть добровільно подати у відставку або бути звільнені за порушення законодавства або дисциплінарні порушення.

5.7. Розгляд справ про дисциплінарні порушення та ухвалення рішення про звільнення суддів здійснюється Дисциплінарною комісією суддів України, що складається з 17 осіб, не менше 10 з яких мають бути незалежними від органів державної влади та не можуть призначатися органами державної влади.

Розгляд кожної справи Дисциплінарною комісією та ухвалене рішення мають бути публічними.

5.8. Судді кожного суду самостійно розподіляють між собою справи, залучають допоміжних співробітників і вирішують інші питання організації діяльності суду, не врегульовані законом.

5.9. Будь-яка особа в разі порушення своїх законних прав та свобод може подати судовий позов згідно з процедурою, передбаченою законом, особисто або через представника.

Для кримінальних злочинів законом може бути також передбачено право публічного звинувачення, яке висувається від імені держави навіть у тому разі, коли потерпіла особа не може або не бажає подати позов.

5.10. Позивач має довести провину відповідача, при цьому особисте зізнання не є доказом. Сторонам процесу гарантується об’єктивність, незалежність та неупередженість суду.

Сторони можуть, але не зобов’язані, залучати до процесу своїх представників як для захисту, так і для звинувачення.

Суд ухвалює рішення, виходячи з духу закону та використовуючи таке співвідношення норм загального права, прецедентів та букви закону, яке найкраще відповідає сутності справи.

5.11. Розгляд по суті кримінальних справ у випадках, коли вирок може передбачати позбавлення волі, здійснюється виключно судом присяжних. Лише присяжні можуть визначати винуватість або невинуватість підозрюваного.

5.12. Сторони судового процесу мають право подавати апеляцію до суду вищого рівня, який грає роль апеляційного суду. При розгляді апеляції перевіряється дотримання законодавства, об’єктивність, незалежність та неупередженість під час розгляду справи по суті.

У результаті апеляції може бути призначено повторний розгляд справи по суті. Апеляція на рішення апеляційного суду до суду, що є вищим за нього, можлива, але такий суд приймає апеляцію до розгляду на власний розсуд.

5.13. Кожен судовий процес є публічним, якщо інше не передбачене законом.

5.14. Судді та інші співробітники судової системи є суспільними службовцями та мають підкорятися вимогам Кодексу етики та стандартам професійної поведінки суспільних службовців.

5.15. Зловживання правом з боку професійних учасників судового процесу є кримінальним злочином.

До професійних учасників належать співробітники судової системи, правоохоронних органів, адвокати, юридичні консультанти й радники та інші професійні юристи.

Зловживання правом є навмисне використання недосконалостей букви закону, яке викривлює дух закону та підриває довіру громадян до судової влади.

Валентин Хохлов, специально для УП