Виборча реформа: сім нових законопроектів за місяць
За гучними політичними подіями часто з PR-складовою багато хто не помічає, наскільки серйозна боротьба розгортається довкола питання зміни виборчого законодавства в Україні.
Так, зовсім нещодавно я аналізував цікаву альтернативу проголосованому в першому читанні проекту Виборчого кодексу, аж ось за місяць у Верховній Раді зареєстрували ще 7 альтернатив!
Складається ситуація, коли аналіз ледве встигає за змінами, що відбуваються з його об’єктом. Важко навіть уявити, що ж буде, коли справа дійде до ухвалення остаточного рішення.
Отже, коротко про "найсвіжіші" депутатські ідеї, як змінити українську виборчу систему на краще.
– Законопроект №7366-1 "Про вибори народних депутатів України (з відкритими для широкого обговорення партійними списками)"
Документом пропонується проведення виборів суто на пропорційній основі, але з запровадженням процедури так званого "широкого обговорення кандидатів у депутати", а також закріпленням кандидатів за регіонами. Разом з тим перші п’ять осіб у списку, які "забезпечують загальнодержавний характер партії", не закріплюються за регіонами.
Загалом ініціатива досить оригінальна і має дві основні переваги:
1) простота процедури проведення виборів та підрахунку голосів;
2) збереження зв’язку між депутатом та виборцями в регіонах.
Проте наявність "недоторканної п’ятірки" навіює висновки, перш за все, про те, що яскраві політичні особистості й надалі "протягуватимуть" у парламент політичні сили, не наповнені змістом, але з харизматичними лідерами.
Крім того, запропоноване регіональне закріплення кандидатів може розглядатися не тільки як спосіб збереження зв’язку та взаємної відповідальності депутата з виборцем, але й і як така собі "модифікація" технології гречкозасівання.
– Законопроект №7366-2 "Про вибори народних депутатів України"
"Родзинкою" законопроекту можна вважати запровадження нового інституту – Центру підготовки учасників виборчого процесу, який зокрема, буде здійснювати підготовку кандидатів у члени окружних виборчих комісій.
Крім того, на відміну від проекту Виборчого кодексу, ухваленого в першому читанні, документом пропонується кількість мандатів, які розподілятимуться у кожному з виборчих регіонів, поставити в залежність від кількості зареєстрованих в окрузі виборців, а не явки.
Також фактично забороняється розміщення платної політичної реклами, що повинно стати вагомим внеском у формування свідомого електорату, який не змінюватиме вподобань під впливом лавини політичної реклами.
Але, незважаючи на очевидний позитив, загалом цілком логічно було б не реєструвати окремого законопроекту, а спробувати реалізувати викладені в ньому конструктивні пропозиції шляхом доопрацювання вже ухваленого в першому читанні проекту Виборчого кодексу.
– Законопроект № 7366-3 "Про вибори народних депутатів України"
По-суті, законопроектом пропонується запровадити ту ж саму пропорційну виборчу систему з відкритими списками. Проте акцент автори документу роблять на остаточному розподілі мандатів на загальнодержавному рівні ("компенсаційний механізм").
Загалом можна зробити висновки про максимальну схожість цього законопроекту в запропонованих підходах до реформування виборчої системи України з уже проголосованим у першому читанні. Різниця, по-суті, полягає лише в кількості виборчих округів, які пропонується створити (28 і 27 відповідно) та висоті прохідного бар’єру (3% і 4% відповідно).
– Законопроект №7366-4 "Про вибори народних депутатів України (на засадах пропорційної системи з відкритими виборчими списками)"
Чи не єдиною суттєвою відмінністю цього законопроекту від попереднього є встановлення 5% прохідного бар’єру (у попередньому – 3%). А в цілому документом з посиланням на рекомендації низки компетентних європейських інституцій знову ж таки пропонується запровадити пропорційну виборчу систему з відкритими списками та регіональними округами.
– Законопроект №7366-5 "Про вибори народних депутатів України"
Першим, що кидається у вічі при аналізі цього законопроекту, є невідповідність його назви тій, що зазначена в пояснювальній записці. Із суттєвих новел можна виділити участь у виборчому процесі не тільки політичних партій, але й блоків.
Також скасовується таке поняття, як "грошова застава". На думку автора, довгий час це було чималою перешкодою для участі у виборчому процесі політичних сил, що не мають фінансування з боку різних олігархічних груп.
З одного боку, такі зміни дійсно мали б стимулювати розвиток політичних сил. З іншого – необов’язково всі партії фінансуються олігархами. Однак відсутність у них ресурсу навіть для внесення застави наштовхує на роздуми про їх політичну спроможність як таку.
Щодо блоків, які зазвичай утворюються напередодні виборів з єдиною метою – прихід до влади під новим розкрученим брендом – позитив тут дуже і дуже сумнівний.
– Законопроект №7366-6 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виборів народних депутатів України"
Основними "стовпами", на яких побудована ця законодавча ініціатива, є:
– пропорційна виборча система з голосуванням за виборчі списки на загальнодержавному виборчому окрузі;
– допущення до виборів партій та блоків, які мають подолати для перемоги бар’єр 2% та 3% голосів відповідно;
– введення двоетапного голосування, де перший – це обов’язкове голосування на праймеріз, що організовується ЦВК з метою формування остаточних списків для голосування від кожної політичної сили;
– електронізація реєстрів виборців з використанням цифрового підпису;
– закріплення обов’язковості проведення передвиборних теледебатів.
На перший погляд, усе виглядає досить змістовно та раціонально, але якщо придивитися ближче, можна знайти багато "але", а саме:
– ніби блокування і повинне забезпечити більшу політичну конкуренцію, але ж 3% для блоку – досить низький бар’єр, що забезпечить появу нових і нових проектів виключно під вибори;
– систему праймеріз пропонується запровадити через складність введення преференційної системи, проте насправді ще велике питання – яка з цих систем є простішою. Крім того, по-суті, праймеріз і преференційна система несуть однакове функціональне навантаження;
– обов’язкові дебати – річ прекрасна, адже зазвичай саме дебати знімають левову частину масок. Якщо питання не узгоджені наперед.
– Законопроект №7366-7 "Про вибори народних депутатів України"
Законопроект спершу здається найменш оригінальним, адже в ньому пропонується залишити змішану виборчу систему, де 225 депутатів обиратимуться на пропорційній основі, а інша половина – на мажоритарній. Проте є свої цікавинки:
– пропорційна складова з закріпленням кандидатів у депутати зі списків за регіональними виборчими округами від політичних сил;
– допущення до виборів як політичних партій, так і блоків.
Таким чином, через регіональну прив’язку кандидатів із загальнодержавного списку, фактично, бачимо спробу за збереження пропорційної складової, на якій наполягають наші європейські партнери, посилити мажоритарний компонент виборчої системи.
* * *
Провівши навіть такий неглибокий аналіз, можна побачити, що різні політичні сили, відстоюючи свій варіант змін до виборчої реформи, намагаються "врятувати" власні інтереси через законодавчі "хитрощі".
І це зрозуміло, адже кожна політична сила чинного парламенту хотіла б забезпечити собі стабільне майбутнє і після найближчих виборів.
Проте слід виділити один аспект, який об’єднує всі ці законопроекти.
Усі вони є альтернативними до ініціативи №7366, відповідно до якої передбачається повернення до чистої мажоритарної виборчої системи. Я б навіть назвав їх своєрідною протесаною реакцією на "мажоритарну пропозицію".
Можливо, така одностайність викликана не власними переконаннями, а наявністю наполегливих порад з боку наших західних друзів.
Але як би там не було, очевидно, що консенсус щодо кістяка майбутньої реформи таки знайдено. І, швидше за все, на виході Україна отримає якщо й не ідентичний, то напевно співзвучний з ним результат.
Олег Петровець, політичний експерт, спеціально для УП
