Помилка патріарха Філарета

Нарешті стали зрозумілими мотиви звернення патріарха Філарета до собору Російської православної церкви в Москві. Йдеться про скасування анафеми, яке, на думку Філарета, відкриє шлях до визнання автокефалії Української православної церкви Київського патріархату.

Намір, без сумніву, благородний і відповідає інтересам церкви й України.

Однак це була помилка.

Ще більшою помилкою було їхати в Москву і особисто вручати лист українського патріарха представникам Московського патріархату.

Щойно звернення Філарета опинилося в руках московських єпископів, вони одразу сприйняли це як перемогу Москви над Києвом.

В інтерпретації МП і російських ЗМІ це виглядає так: розкольник Денисенко (Філарет) кається за розкол православ’я в Україні, просить вибачення і має намір повернутися в лоно МП.

І хоча патріарх Філарет одразу ж спростував усі інсинуації з цього приводу, в Москві й надалі святкують "перемогу".

Очевидно, що можна було б не зважати на публічну опінію Кремля і МП, якби Філарету вдалося досягти мети.

Однак саме така опінія вказує, що мети патріарх Філарет не досягне. Так звану "анафему" не буде скасовано. І з рук МП Українська православна церква Київського патріархату визнання не отримає.

Водночас такий крок патріарха має гіркий присмак в Україні. До цього часу УПЦ КП небезпідставно вважалася найпослідовнішою християнською конфесією у протистоянні з "руським миром" та військовою агресією з боку РФ.

Високий авторитет патріарха Філарета і УПЦ-КП дозволяв багатьом українцям у війні з РФ відчути українську силу й українську правду.

Для багатьох добровольців і бійців ЗСУ авторитет Філарета важить набагато більше, ніж підтримка чи визнання інститутів державної влади.

У мирян УПЦ КП, принаймні під час війни, ніколи не виникло питань щодо незалежності і помісності своєї церкви.

Не думаю, що миряни "вимагають" від свого настоятеля якогось "визнання", особливо, коли йдеться про визнання МП. Скоріше навпаки – миряни і прихильники УПЦ КП не сприймуть визнання з рук церкви, яка підтримує окупацію Криму і терористів у так званих "ДНР" і "ЛНР".

А головне – не приховує своєї солідарності з режимом Путіна в його прагненні ліквідувати державність України.

Не було і немає проблем в УПЦ КП у взаєминах з іншими християнськими і нехристиянськими церквами і конфесіями в Україні.

Зокрема, предстоятель УПЦ КП патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет входить до складу Всеукраїнської ради Церков, яка діє на засадах рівності і рівноправ'я, поважного ставлення до внутрішніх настанов і традицій усіх релігійних організацій, що офіційно діють в Україні.

Розумію, що мій погляд на ситуацію у взаєминах між УПЦ КП і РПЦ, можливо, не враховує ситуацію під кутом зору взаємин у православному світі або велику політику в міжцерковному спілкуванні.

Але в цьому випадку йдеться не стільки про визнання автокефального статусу УПЦ КП з боку МП чи інших автокефальних православних церков, як про майбутнє Української держави, її незалежності й соборності.

Без незалежної і соборної України автокефальний статус УПЦ КП стане фікцією.

Помилка патріарха Філарета не стала фатальною і не зруйнувала, передусім, міцний духовний фундамент, на якому стоїть УПЦ КП.

Але краще таких помилок більше не робити.

Богдан Червак, голова ОУН, спеціально для УП