Тріумфальне повернення Саакашвілі до інформпростору

Рік тому, у листопаді 2016 року, Центр контент-аналізу констатував, що українські телеканали мовчали про будь-які дії Міхеіла Саакашвілі. А з-поміж інтернет-медіа про нього писали переважно ті, що належать до категорії "якісних".

З тих пір ситуація дуже змінилася. Екс-керівник Одещини став однією з найбільш медійних фігур і сьогодні суперечливо сприймається в соціальних мережах.

Тільки на третій тиждень протестів під Верховною Радою знизилася увага соцмереж до політика, та й то лише тому, що лідери думок переключилися на обговорення подій довкола справи Олександра Авакова.

Центр контент-аналізу визначив, на яких механізмах базується така популярність Міхеіла Саакашвілі, і дійшов певних цікавих висновків.

Вибірка

Ми обрали період дослідження з 20 по 26 жовтня – тобто час, коли акція під парламентом уже не видавалася для аудиторії новою. До того ж, стало зрозуміло, що під ВРУ залишаються тільки прихильники Саакашвілі і частина депутатів від "Самопомочі".

Дослідження складається з трьох частин.

По-перше, ми відібрали по чотири меседжі від кожної зі сторін конфлікту, які поширювалися в зазначений період і були оціночними або критичними щодо опонентів. Ці меседжі розповсюджено в 350 публікаціях в інтернет-медіа.

До другої вибірки потрапили 76 матеріалів на телебаченні за той самий період, у яких згадувалося прізвище Саакашвілі.

Нарешті, третя складалася з близько 130 тисяч публікацій у Facebook за 20-30 жовтня, у яких також згадувалося прізвище політика.

І. Про Саакашвілі найбільше говорять проросійські видання, мішаючи з брудом як його самого, так і чинну владу.

Заяви влади про те, що Саакашвілі – проект Росії, медіа-аналізом не підтверджуються. Проросійські медіа дійсно були найактивнішими у висвітленні мітингів, але найбільшу частку складали дуже негативні повідомлення. Так, обговорювали підготовку державного перевороту, кримінальне минуле деяких соратників Саакашвілі тощо.

Більшість видань писали про причетність екс-регіонала Володимира Олійника, а разом з ним й Ігоря Коломойського до мітингу. З цієї категорії тільки "Страна" стверджувала, що версія щодо Олійника – нереалістична.

Увага різних категорій медіа до піарних тез обох сторін конфлікту, кількість повідомлень

З іншого боку, саме проросійські видання найчастіше публікували тези, які можна було трактувати як позитивні для політика. Проте їх манера подачі була такою, що насправді вони були скоріше негативними для влади, аніж позитивними для екс-президента.

ІІ. Телеканал "1+1" та інші медіа, близькі до Коломойського, теж були негативно налаштовані щодо політика.

І це спростовує тези про дружбу двох опозиціонерів, яка часто просувається в проросійських медіа.

Зокрема, на "1+1" наголошували в сюжетах, що громадські активісти залишили мітинг під ВР, і там лишилися тільки "Самопоміч" і Саакашвілі. Сюжети про судові рішення щодо перетину кордону і позбавлення громадянства подавалися в негативному контексті.

ІІІ. У більшості медіа-публікацій Саакашвілі був суб’єктом, а не об’єктом повідомлення.

Для багатьох видань, у тому числі якісних, заяви Саакашвілі не є гарним інформаційним приводом, на відміну від заяв чиновників щодо цього політика.

Охоплення ключових піарних тез, вигідних різним сторонам конфлікту, кількість контактів з аудиторією

Тому більша частина контактів з аудиторією у меседжів Саакашвілі забезпечується завдяки львівським холдингам, таким як ZIK та ТК 24, а також деяким "якісним" медіа, зокрема НВ та УП.

Цікавою є нетипово висока увага місцевих видань, причому більшість із них були налаштовані негативно: відписували заяви Арсена Авакова та Юрія Луценка, на які вони, як правило, не звертають увагу. Черкаські медіа, перш за все, обговорювали причетність Володимира Олійника до мітингу.

ІV. Влада рідко використовує лояльні медіа як "зливні бачки"

Потреби в платних розміщеннях немає, коли медіа і без цього активно відписують усі заяви топ-чиновників, які критикують Саакашвілі.

Єдиною тезою, яка поширювалася у "виданнях зі слабкою репутацією" з ознаками платного розміщення, було твердження про те, що Саакашвілі підтримує Коломойський. Проте, як ми вже бачили раніше, це було тезою проросійської сторони, а не влади.

Інша справа – Facebook, де дійсно спостерігалася масова "травля" Саакашвілі: жоден "провладний" лідер думок не забув написати про своє ставлення до мітингу й екс-голови Одещини.

V. Більшість телеканалів жорстко критикують Саакашвілі, і не лише тоді, коли є інформпривід.

Цікаво, що провладні телеканали були в цілому об’єктивніші в темі Саакашвілі, ніж ті, що належать спонсорам "Опоблоку". ТРК "Україна" та "Інтер" були однобічними як у риториці, так і в підборі тем для сюжетів.

Водночас "5 канал" і NewsOne були відносно об’єктивними. Холдинг Віктора Пінчука переважно замовчував тему. А найбільш компліментарним до політика був ZIK: навіть ТК 24 був об’єктивнішим за нього.

Теми, які висвітлювали провідні телеканали, кількість сюжетів. Ця діаграма не враховує риторики й оціночних суджень, лише підбір тем для випусків.

VІ. Соцмережі: атака провладних лідерів думок, підтримка традиційних прихильників "радикалізації".

Міхеілу Саакашвілі за 20-30 жовтня було присвячено 130 тисяч постів, репостів і коментарів Facebook-користувачів з України. Ми вивчили 562 публікації юзерів, що мають від 10 тисяч підписників.

Основний висновок з аналізу соцмереж такий: підтримували мітинг ті, хто вже запам’ятався нам схвальними відгуками про "прорив" Саакашвілі на кордоні, або ж прихильністю до "блокади Донбасу" на початку 2017 року.

Серед лідерів думок Саакашвілі підтримали: журналісти Юрій Бутусов та Айдер Муждабаєв (підтримували також блокаду окупованого Донбасу), голова партії "5.10" Геннадій Балашов (піарився на темі), депутати від БПП Сергій Лещенко і Мустафа Найєм.

Виступи явно не підтримали блогери, близькі до Петра Порошенка й Арсена Авакова. Це Георгій Тука, Олексій Мочанов, Тетяна Ричкова, Павло Нусс, Юрій Касьянов і Зорян Шкіряк. Окрім них – Олег Ляшко та Вадим Рабінович.

Стримано прихильно реагували, в основному, активісти й журналісти, серед яких: Роман Шрайк, Олександр Дубинський, Вахтанг Кіпіані. Стримано критикували політичні оглядачі: Карл Волох, Роман Бочкала, Юрій Романенко і Тарас Березовець.

Наразі увага до персони екс-президента Грузії вперше за тривалий час знизилася. Але будь-які інші дії як з боку політика, так і від влади, легко відновлять інтерес медіа та соціальних мереж.

Повну версію аналізу читайте за лінком.

Артем Захарченко, Олексій Півторак, Анастасія Плотникова. Центр контент-аналізу, спеціально для УП