"Шпора" для генпрокурора або Як не треба було секретити конфіскацію "общака Януковича"

Сьогодні, 15 листопада, Окружний адмінсуд Києва починає розгляд нашого позову проти генерального прокурора Юрія Луценка, Військового прокурора сил АТО Костянтина Кулика, Державної судової адміністрації та ДП "Інформаційні судові системи".

Позов ми подали 23 жовтня 2017 року через засекречення вироку Краматорського суду щодо конфіскованих у Януковича 1,5 мільярда доларів.

Ми вважаємо незаконними рішення держорганів, які засекретили цей вирок суду. Вимагаємо їх скасувати, а сам вирок оприлюднити у Єдиному реєстрі судових рішень.

Очікуємо, що генпрокурор Луценко та його посіпаки одразу ж звинуватять нас у "посібництві Януковичу". У нас уже зібралася непогана компанія таких "спільників": Transparency International, які теж судяться з ГПУ за засекречення вироку, та Антикорупційне бюро, яке завело справу через те, що навіть там не розуміють, які кошти конфіскувала ГПУ і чи збігаються вони з тим, що НАБУ арештувало в іншому провадженні.

Та, на жаль, генпрокурор Луценко разом із військовим прокурором Костянтином Куликом, якого взяли НАБУшники за незаконне збагачення, самі найкраще посприяли утримувачам януковичського "общака". Тим, що недолуго конфіскували їх мільярди.

Поясню, чому ми пішли в суд.

Ми повністю відтворили хроніку засекречення рішення про конфіскацію 1,5 мільярдів доларів та дійшли висновку, що слідство ГПУ планувало приховати цей вирок від самого початку. Бо угода, завдяки якій усе конфіскували, на нашу думку, - нікчемна.

Ми хочемо зупинити майбутні спроби генпрокурора конфісковувати активи третіх осіб через засекречені вироки судів, які затверджують сумнівні угоди зі слідством.

Це – небезпечна тенденція, яка немає нічого спільного з принципами верховенства права, непорушності права власності та гарантій захисту прав осіб у кримінальному процесі.

Ця практика дає можливість злочинцям-мільйонерам відновити свій контроль над корупційними активами через міжнародні суди, а для прокурорів – рейдерити звичайний бізнес.

Про це вже багато писали журналісти, і ми з цим згодні: слідчі ГПУ нічого суттєвого не змогли довести у справі "розкрадання 1,5 мільярда доларів Януковича". Тому і використали "угоду зі слідством" і вирок суду, який затвердив цю угоду як підставу для конфіскації грошей, які три роки поспіль "бовталися" заблокованими фінансовою розвідкою на банківських рахунках і комусь дуже муляли око.

Як відомо, 28 березня Краматорський міськсуд затвердив угоду зі слідством колишнього директора компанії "Газ Україна-2020" Аркадія Кашкіна та конфіскував цим же вироком 1,5 мільярда доларів Януковича і його оточення. Через місяць рішення набуло чинності, бо його, за словами генпрокурора, ніхто не оскаржував в апеляційну судову інстанцію.

Спецконфіскація мільярдів відбулася на підставі вироку суду, який затвердив угоду про визнання винуватості Кашкіним, а не через доведення вини всіх власників "общака" і злочинів, які вони вчинили для його наповнення.

У нас є всі підстави говорити про правову нікчемність такої угоди.

Слідству було достеменно відомо, що Кашкін, який визнав свою вину, був звичайним "фіктарем" і за 500 баксів віддав свій паспорт та ідентифікаційний код для реєстрації на нього фірми "Газ Україна-2020".

Тут варто пояснити, що угода про визнання винуватості укладається за конкретної умови: у разі, якщо підозрюваний "здасть" слідству своїх спільників або розповість про їх інші злочини, і цю інформацію буде підтверджено доказами.

Чи міг знати Кашкін про те, як формувався "общак Януковчиа" і дати, за словами генпрокурора Луценка, "повні викривні свідчення на керівництво, способи і методи розкрадання, на конкретні фірми і рахунки в світі, а також подальше їх використання в Україні"?

Відповідь була відома слідству ще у 2015 році, читаємо її у вироку, яким Кашкіна тоді засудили умовно:

Як бачимо, прокурори запропонували угоду людині, яка, скоріш за все, взагалі нічого не тямила в тому, у чому визнавала себе винною. І це – за три роки слідства, під час якого ГПУ мала б знайти не чергового "відбувайла", а вагомі докази злочинного походження 1,5 мільярда доларів "общака". Та довести, що його власники і кінцеві бенефіціари, а не підставний директор, знали про злочинність походження грошей.

Навіщо робити таку угоду надбанням громадськості? Нехай буде таємницею.

Велика кількість відповідачів у нашій справі пов'язана з тим, що багато органів було залучено в процес засекречення рішення. Із листування з ними ми з’ясували про підстави віднесення повного тексту вироку до державної таємниці.

Ми вважаємо ці підстави незаконними.

До того, як Краматорський суд виніс рішення, військовий прокурор Кулик заборонив його публікувати. Він виніс постанову: "про застосування заходів безпеки до осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві", де написано, що захистом є саме непублікація вироку.

Є окремий закон, який регулює ці питання – "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві". Він не передбачає такого заходу безпеки, як неоприлюднення повного тексту вироку суду.

Як бачимо у відповіді нам Краматорського суду, "заходи безпеки" стосувалися особисто Кашкіна.

Можна припустити, що прокурори не "світили" рішення в Реєстрі аби зберегти конфіденційність інших свідків чи учасників судового процесу.

Але ідентифікаційні дані фігурантів та будь-яких інших фізичних осіб і так ніколи не публікуються в судовому реєстрі – для цього їх замінюють словами: "ОСОБА1" та "ІНФОРМАЦІЯ1". Це в жодному разі не є підставою для приховування всього тексту рішення.

Після військових прокурорів гриф "цілком таємно" на весь текст рішення кладе ГПУ. Там пояснюють утаємничення тим, що у вироку є інформація про якісь негласні слідчі дії.

Експерт з держтаємниці в ГПУ один – Юрій Луценко.

Генпрокурор особисто зробив "цілком таємним" весь текст вироку. Не якусь його частину, що передбачено законом про держтаємницю, а все.

Обґрунтованість висновку Луценка – сумнівна, а наведені в ньому обставини в жодному разі не передбачають можливості поставити гриф на всій описовій частині вироку. Та й узагалі, угода та вирок – процесуальні документи, а КПК прямо забороняє зазначати в таких документах відомості, що становлять державну таємницю.

Якщо припустити, що у вироку краматорських суддів є інформація про негласні слідчі дії, то експерт з держтаємниці мав право закрити цю частину, а не весь зміст вироку. Так само, як і конфіденційні дані особи – просто шляхом її затирання та заміни словами "ІНФОРМАЦІЯ З ОБМЕЖЕНИМ ДОСТУПОМ".

Тим часом закон "Про доступ до судових рішень" прямо говорить, що всі судові рішення, за окремими винятками, публікуються в Реєстрі протягом 24 годин.

Все це – очевидні порушення законодавства, тому посадовці, які допомогли генпрокурору приховати цей вирок від очей громадськості, мають понести відповідальність.

Чомусь Юрій Луценко вважає, що про грабіж країни поплічниками Януковича мають знати всі, а про те, які докази знайшла прокуратура цій злочинній діяльності – не повинен знати ніхто.

Таке розуміння закону генпрокурором без юридичної освіти – прямий дороговказ для оточення Януковича у Європейський суд. Усі шанси виграти його ГПУ вже надали і продовжують надавати, конфісковуючи "по бєспрєдєлу" інші активи – ОПЗ, розкрадене пальне Курченка і так далі.

Це – дуже небезпечна тенденція. Адже ніхто не знає, наскільки законно майно було конфісковано.

Таке "робінгудство" може дорого обійтися державі. Через примітивні та численні порушення законів з боку прокурорів адвокати без проблем будуть повертати все конфісковане майно та гроші назад своїм клієнтам.

І що довше рішення суду лишається таємним, то вагомішими стають аргументи адвокатів для європейського правосуддя.

Якщо ж Луценко і Кулик упевнені в законності своїх дій, нехай просто опублікують рішення – і всі підозри відпадуть. Або особисто прийдуть до суду і доведуть свою правоту, і тоді ми відкличемо свій позов.

Судове засідання відбудеться сьогодні, 15 листопада, о 16:00 за адресою вулиця Велика Васильківська, 81а, зала №133.

Дар’я Каленюк, виконавчий директор Центру протидії корупції, спеціально для УП