"Золотий Хрест Заслуги" для Володимира В’ятровича

Політики польської "Права і справедливості", голова МЗС Вітольд Ващиковський та президент Анджей Дуда поводяться вкрай неелеґантно, звинувачуючи голову Українського інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича в "антипольськості".

Голова польського ІНП Ярослав Шарек, нападаючи на свого українського колегу, лише показує, яку короткотривалу пам’ять він як багаторічний працівник цієї установи має.

І тим, і іншим соромно сьогодні зізнатися: заслуги В’ятровича у дослідженнях новітньої історії Польщі, зокрема радянських репресій щодо польського населення в Україні, злочинів НКВД проти учасників польського підпілля на Кресах, радянських злочинів у Катині – більші за заслуги Качиньського, Шарека і Ващиковського разом узятих.

Це завдяки пану В’ятровичу, коли він був директором Архіву СБУ, – до Польщі передано досі невідомі, ніде не опубліковані документи, що містили листування, інструкції КДБ СРСР. У них розкрито механізм затирання слідів катинського злочину, знищення місць поховання польських офіцерів, розстріляних у Катині, П’ятихатках біля Харкова та інших місцях.

За розкриття цих документів та передачу їх польському ІНП, за заслуги в документуванні правди про новітню історію Польщі – за поданням тодішнього голови ІНП Януша Куртики президент Лех Качиньський мав би нагородити Володмира В’ятровича "Золотим Хрестом Заслуги".

Коли після падіння режиму президента Януковича пан В’ятрович став головою ІНП України, одним із перших його рішень було відновлення співпраці з ІНП Польщі.

Він також був одним з ініціаторів й авторів так званого декомунізаційного закону, завдяки якому, після його ухвалення Верховною Радою, відкрили сотні тисяч томів документів радянських репресивних органів.

Тодішній голова польського ІНП Лукаш Камінський, який на запрошення В’ятровича перебував з візитом у Києві в грудні 2015 року, заявляв: передача архівних фондів НКВС і КДБ до ІНП України має "вирішальне значення для дослідників історії України, Польщі та всього простору колишнього СРСР". За його словами, це було також "найбільше в історії надання доступу до документів радянського репресивного апарату".

А нинішній директор Архіву ІНП Мажена Крук зазначила, що завдяки цьому "польській стороні вдалося віднайти багато цікавих, цінних матеріалів і заповнити білі сторінки історії".

Заслугою В’ятровича є те, що поляки, польські історики, польський ІНП, отримали "на тарілці" необмежену можливість використовувати ці архіви, копіювати їх, публікувати – не даючи насправді нічого натомість.

...Володимир В’ятрович обіцяного "Золотого Хреста Заслуги" не отримав. Хоча як мало хто на нього заслужив.

Наскільки я пам'ятаю, приводом відмови був його позитивний коментар щодо присвоєння президентом Ющенком звання Героя України Степану Бандері.

Таким чином, польські політики сьогодні не мають можливості почати ще одну антиукраїнську істерію – з відбирання ордену голови ІНП України.

Вистачить, що орден хочуть відібрати у Яна Томаша Гроссу за коментар про те, що начебто поляки, польське підпілля під час окупації з дозволу німців жорстоко вбили понад 100 тисяч євреїв.

Найбільше, що сьогодні поляки можуть забрати у В’ятровича – це право на в’їзд до Польщі.

На щастя, вони не можуть відібрати в нього водійські права.

Євген Місило, польський історик та архівіст українського походження, доктор історії, спеціально для УП