Здається, президентом залишився Янукович
Дивився засідання Верховної Ради у четвер, 5 жовтня, і склалося таке відчуття, ніби повернувся на шість-сім років назад, коли країною керував Віктор Янукович.
Пам’ятаю, як гидко було тими днями, коли голосували, наприклад, законопроекти щодо бюджету. Не раз було так, що текстів цих законопроектів депутати в очі не бачили. Вносили їх у Раду вранці, і того ж дня тодішня більшість за помахом однієї руки голосувала, навіть не знаючи, що в тих документах написано.
"Батя" ж наказав голосувати.
Або той жахливий день української історії, коли Верховна Рада у квітні 2010-го проголосувала за Харківські угоди, продовживши базування російського флоту у Криму. Тоді Януковичу нічого не завадило переламати парламент через коліно – ні акції протесту, ні демарш опозиційних депутатів, ні очевидна фальсифікація результатів голосування.
Сам інститут парламентаризму тоді було зґвалтовано. Парламент дозволив себе використати і збезчестити.
На початку таке ставлення до парламенту з боку тодішнього президента шокувало. Далі, будьмо відверті, воно вже сприймалося як звичний факт. Але це був Янукович і ми всі знаємо, чим для нього зрештою все закінчилося.
***
Жовтень 2017 року. Країна пережила революцію, війну, втрату території… Президент начебто інший, але ми знову бачимо те саме. Абсолютне дежавю. Він вносить важливі для країни законопроекти щодо реінтеграції Донбасу і вимагає негайно ж за них голосувати. Наскільки я знаю, текст законопроектів навіть перед самим голосуванням не було роздано всім депутатам. Парламент знову ґвалтують і обезчещують.
Втім, грець із ним, із президентом. У мене питання до самих депутатів – як можна було більшістю голосів, не прочитавши такого важливого законопроекту, не обговоривши його, голосувати за включення його до порядку денного, та ще й за скороченою процедурою? Це ж неповага до себе і до своєї роботи. Депутати самі ж і дозволили витирати об себе ноги.
Тим більше дивно, коли керує таким процесом у Раді людина, яка у 2010 році особисто кидала димові шашки під час порушення всіх парламентських процедур при проштовхуванні Харківських угод…
Ще одне дежавю вчорашнього дня – кнопкодавство у Раді. Ох, як же вправно кнопкодавили депутати за часів президента Януковича. І руками, і ногами, під прицілом телекамер українських і закордонних, без краплі совісті й сорому. Важко було знайти закон, проголосований без кнопкодавства.
На жаль, у нинішньому парламенті це зло теж залишається. Депутат Андрій Лозовий під час голосування законопроекту "Про гастрольні заходи" відзначився натисканням одночасно шести кнопок. Кількома днями раніше судову реформу змогли ухвалити також лише шляхом масового кнопкодавства.
Ще у 2011 році як нардеп я двічі звертався до Генерального прокурора з вимогою вплинути на ситуацію. Писав також відкритого листа до Януковича з проханням не підписувати законопроекти, проголосовані кнопкодавством. Очевидно, що Янукович до таких порад не дослухався (хто б сумнівався?).
Щось мені підказує, що якщо звернутися з аналогічним проханням до президента Порошенка, результат був би таким же, як і при Януковичу.
Розумію, що багатьом українцям байдуже на кнопкодавів у Верховній Раді. Уже мало хто звертає увагу на такі факти. Але річ у тім, що ми живемо у парламентсько-президентській країні. Головний у нашій державі – парламент. Він має не тільки визначати долю країни, а ще й задавати тренд, показувати стовідсотковий приклад законності, порядності і самоповаги.
Натомість депутати першими ж порушують Конституцію, закони, регламент, дозволяють Адміністрації президента знущатися над інститутом парламентаризму і ламати Раду через коліно.
Шановні депутати, подивіться на роботу парламенту зі сторони. Нинішні тенденції – дуже поганий передвісник розвитку подій в Україні. Візьміться за розум, поки не пізно, бо цим шляхом наша держава уже ходила. Тільки тоді на нашій території не перебував зовнішній агресор.
Зараз ми не можемо дозволити собі розкіш втоптувати парламент у багнюку і запалювати іскру нових внутрішніх конфліктів.
Здоровий глузд має бути і в тих, хто сидить на Банковій. Не повторюйте помилок, які ще дуже свіжі у пам’яті, позбавте людей отого відчуття дежавю. Бо, без всякого перебільшення, у ваших руках сьогодні – доля цієї держави.
Віктор Матчук, народний депутат України VI скликання, спеціально для УП
