Аграрне щастя: з кого Україні брати приклад?
Часто чую думку, що багатих аграрних країн не буває. Що виробники продовольства приречені задешево годувати індустріально-технологічних гігантів, які створюють продукцію з високою доданою вартістю.
Ця думка зручно вписується в класифікацію країн на аграрні, індустріальні, аграрно-індустріальні, які тиражують у підручниках та студентських рефератах. Але, як і кожна схема, ця думка не відбиває розмаїття економічних укладів і точно не встигає за змінами в світі.
Першим напрошується заперечення, що найбільшим глобальним виробником і експортером продовольства є США – найпотужніша країна світу. Та відійдемо від порівнянь з великими.
Візьмемо для прикладу набагато скромнішу за вагою, однак дуже виразну Нову Зеландію.
Ця країна має 4,5 мільйона населення й площу 268,6 тисяч квадратних кілометрів – у понад два рази менша за Україну. Половину її території розорано та зайнято пасовищами.
Через специфіку клімату, м'які безморозні зими Нова Зеландія спеціалізується на тваринництві. Як жартують, на кожного жителя країни припадає по вісім овець, дві корови й четвертинка оленя, яких вирощують фермери країни. Втім, із зерновими теж усе гаразд.
Нова Зеландія – другий у світі експортер вовни. На експорт іде 90% виробленого сухого молока, масла, сирів (18% усього експорту країни), 75-80% продуктів із м'яса. Харчова промисловість відправляє на експорт товарів на понад $15 мільярдів щорічно. Годі й казати, що експортуються фрукти й знані у світі новозеландські вина.
У 1980-х роках в агарному секторі Нової Зеландії було проведено жорсткі ліберальні реформи. Фермерські господарства модернізувалися, прийшли нові технології. Держава ж подбала про покращення інфраструктури.
Що важливо, новозеландці несамовито переймаються захистом довкілля. Екологічна інспекція постійно відбирає на аналіз воду в усіх водоймах. Ведеться спостереження за сільгоспугіддями з літаків і вертольотів. Використання фермерами добрив ближче за 50 метрів навіть до найменших рівчаків карається величезними штрафами. Країна популяризує гасло "100% чиста Нова Зеландія". Це – відомий та упізнаваний світовий бренд.
Екологічна довершеність і привабливі ландшафти забезпечують Новій Зеландії величезний, як для віддаленої невеликої країни, потік туристів – понад 2,5 мільйона осіб щороку. Гості "залишають" близько $14 мільярдів на рік.
Усього лише екологія й гарні краєвиди... Є про що задуматися Україні.
Ще одне новозеландське домашнє завдання для України – деревообробна галузь. Піклування про довкілля не заважає новозеландцям штучно насаджувати дерева та відправляти їх згодом на деревообробні заводи. Експорт продукції деревообробки приносить країні мільярди доларів щороку.
Разом із тим у Новій Зеландії відсутнє, наприклад, автомобілебудування. На островах немає потужного військово-промислового комплексу, аерокосмічної галузі та інших "атрибутів лідерства".
Отже, сільське господарство та харчова промисловість, туризм, переробка морепродуктів і лісу, потужна освітня галузь і високі екологічні стандарти роблять Нову Зеландію однією з найрозвинутіших країн світу.
ВВП на душу населення тут складає $41,6 тисяч (в Україні – $2,1 тисяч). Місце країни у світі за Індексом людського розвитку – 13 (Україна – на 84 позиції). Середня тривалість життя на островах 81 рік (в Україні – 71).
Цікава деталь, що новозеландці посідають провідні місця у так званих рейтингах щастя – задоволення людьми своїм життям. Тобто вони живуть у гармонії зі світом та самими собою.
Чому ж аграрна Україна не така, як аграрна Нова Зеландія?
На відміну від України, у Новій Зеландії є справедливе судочинство, повага до власності, стабільна політична система та мінімальний рівень корупції. За Індексом сприйняття корупції-2016 (СРІ) Нова Зеландія посідає друге місце у світі зі 176 країн. Україна ж перебуває на 131 позиції.
Олена Кононенко, експерт з аграрних питань, спеціально для УП
