Журналісти мають право не розголошувати джерела
Напередодні 17-ї річниці трагічної загибелі засновника "Української правди" Георгія Гонгадзе видання отримало "лист щастя" від СБУ.
14-го вересня до редакції завітав співробітник СБУ з проханням вилучити із сайту статтю 9-місячної давнини "Сучасну зброю для армії знову відклали "на завтра". Він також попросив надати документи, на основі яких готувалася ця публікація.
Як виявилося, з 29 червня 2017 року – тобто через 5 місяців від дати публікації – СБУ проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо "Української правди" на підставі нібито "розголошення державної таємниці" у вказаній статті.
Нагадаю: у матеріалі йшлося про те, як чиновники не виконали програму з розвитку оборонно-промислового комплексу у визначені терміни та не перевірили реалістичність внесених даних. Зокрема, у статті є приклади завищеної вартості певних видів озброєння, які містилися у проекті програми. В "Української правди" виникли сумніви щодо реальності цифр, зазначених у проекті програми від "Укроборонпрому" – 658 мільярдів гривень або близько 24 мільярдів доларів. Це сума, яку не подужать ані вітчизняні, ані закордонні замовники.
Також, згідно з документом, завод "Ленінська кузня", кінцевими бенефіціарними власниками якого вважаються Петро Порошенко та Ігор Кононенко, протягом 5 років має виготовити 18 катерів "Гюрза". Окрім того, що зазначена вартість катерів у кілька разів перевищує вартість аналогічних катерів закордонного виробництва, є певні підстави сумніватися, що завод взагалі може їх виробити.
Так, матеріал потужний.
Вражають як масштаби встановлених планів в абсолютному цифровому вимірі, так і розміри ймовірних розкрадань. А в тому, що фінансові зловживання вже є невід'ємною частиною української політичної реальності, суспільство давно переконалося на прикладі проекту "Стіна".
Цікаво, що про відкриття кримінальних проваджень за результатами журналістського розслідування "Української правди" у силових відомства нічого не чутно. Їх співробітники утримуються від коментарів по самій суті публікації, повторюючи лише мантру про "розголошення держтаємниці".
Мета тієї статті очевидна: привернути увагу суспільства до реалістичності реалізації планів з підвищення обороноздатності. І журналістам це вдалося.
Та є й інша мета: спонукати до належного реагування владні структури для коригування заходів із ефективного підвищення обороноздатності.
Але тут виникла правова колізія.
З одного боку, відповідно до Європейської конвенції з прав людини, журналісти мають право не розголошувати своїх джерел інформації. З іншого, йдеться про розкриття державної таємниці – інформації, носієм якої не є журналіст.
Куди мають схилитися терези права?
Тенденція невтішна: суди, здебільшого, не згадують про особливості правового статусу журналістів.
20-го вересня СБУ почала службову перевірку за фактом можливого здійснення тиску на журналістів "Української правди". Це сталося після того, як історія викликала значний резонанс в журналістській спільноті.
Однак тішитися, що журналіст отримав "рятівний статус свідка", не варто. Перекваліфікація статусу часто здійснюється вже в процесі. Тож варто захищати свої права. Іноді – на випередження.
І ще одне. Якщо ніхто "від держави" так і не подякував за фаховий та такий потрібний суспільству матеріал – хочу висловити своє скромне, але від щирого серця, дякую!
Валерій Макеєв, секретар Національної спілки журналістів України, правозахисник, спеціально для УП
