Хочеш змін – дій. Як громадяни законопроекти на корупційність досліджували
4194 законопроекти сьогодні знаходиться в роботі Верховної Ради України. І це не номер одного законопроекту. Це – чотири тисячі сто дев’яносто чотири окремих документи, які мають вивчити народні депутати, обговорити в комітетах та з усіма зацікавленими представниками суспільства, доопрацювати у разі доцільних рекомендацій, винести на порядок денний, продискутувати у сесійній залі та проголосувати.
А ще – проаналізувати на корупційні ризики, на відповідність законодавству Європейського Союзу. І це лише верхівка бюрократичного "айсбергу". Бо окрім змістовного опрацювання, законопроекти ще мають пройти всі необхідні формальні процедури. А скільки паперу щодня витрачається на друк цих півдесятка тисяч документів – то, звичайно, окрема історія.
І як у цій купі документів не сховатись корупціогенним схемам?
Так, у Верховній Раді є відповідний комітет, який має вивчати всі ці тисячі законопроектів на корупційні ризики. Але наскільки ефективно? На допомогу комітетові з питань запобігання і протидії корупції приходила громадськість. Але ця співпраця завжди нагадувала розмову глухого з німим. Верховна Рада приймала закони з корупційними складовими, а громадськість звітувала про порушення – тобто громадська експертиза надходила вже постфактум і рекомендації не враховувались.
А чому так? Бо, знову ж, законопроектів надто багато, а часу надто мало – і поки громадські експерти добросовісно вивчали документи, у Верховній Раді їх швидко передавали на наступний етап. Адже час спливає, а законопроектів більшає.
Спочатку неякісні законопроекти голосують, а потім окремим законопроектами вносять до них правки, щоб виправити недоліки, які не виявили або не врахували на етапі підготовки документу. Всі ці маніпуляції призводять не тільки до втрати часу, дорогоцінного для країни, яка по всіх напрямках перебуває у стані реформ. Вони ще призводять до втрати довіри населення.
Таким чином парламент захлинався у "законодавчому цунамі" і ставав заручником результатів своєї ж роботи.
Схожу історію можна розповісти про будь-яке міністерство чи інший орган державного сектору.
Добре, що в комітеті з питань запобігання і протидії корупції знайшлись люди, готові делегувати обов’язки та змінювати бізнес-процеси на краще. Завдяки цій відкритості, при комітеті з’явилась Рада громадських експертиз, яка фізично знаходиться у Верховній Раді і працює зі законопроектами на етапі підготовки.
Рада громадських експертиз – це саме той приклад, коли порада "хочеш змін - роби сам" стала реальністю. Експерти, які інтегрувались у роботу комітету – це 9 кращих юристів, які пройшли відбір зі 100 кандидатів у три етапи. Їх тестували на знання антикорупційного законодавства, вони проходили психологічні тести та інтерв’ю.
Для багатьох з них робота в Раді громадських експертиз – перший професійний досвід. А для всіх них – це гарна можливість особисто долучитися до боротьби з корупцією, зрозуміти з середини як працює державна система та змінювати її на краще.
Можливо, у майбутньому вони долучаться до антикорупційних органів або стануть новою політичною елітою України.
За півтора роки роботи експерти Ради громадських експертиз проаналізували 3938 законопроектів, з них 362 – виявились корупційними. Жоден із законопроектів, який був визнаний Радою корупційним, не став законом. А більшість висновків Ради лягають в основу проекту рішень комітету. Саме завдяки роботі експертів, комітет вже не проводить антикорупційну експертизу зі запізненням, а працює з нещодавно зареєстрованими проектами законів.
Ці дев’ятеро професіоналів змінили сам підхід до проведення антикорупційної експертизи. Вона перестала бути суто формальним аналізом законопроектів.
Експерти ретельно аналізують, як відповідний законопроект може вплинути на сферу життя суспільства, які можуть бути ризики. Аналітичні висновки стали реально враховувати, а коло гравців, залучених до обговорення рішень в комітеті, почало розширюватись.
Якщо раніше на засідання комітету запрошували лише авторів законопроектів, то тепер запрошують низку представників з громадського, приватного та державного сектору, які можуть фахово пояснити наявність чи відсутність корупціогенних чинників у тексті майбутнього закону. Розвивається справжня публічна політика.
Реформи в Україні тривають, і потреба у молодих лідерах є. А проекти, як Рада громадських експертиз, не лише покращують якість законотворчого процесу, державного управління, та зменшують корупційні ризики, а й виховують таких молодих лідерів. Міжнародний фонд "Відродження" щасливий бути частиною цього успіху.
Нещодавно громадські організації оцінили досягнення антикорупційної політики держави. І вони залишають бажати кращого. Але кожен має бути відповідальний за свою частину роботи.
Поки вимагаємо від держави робити свою, ми, громадяни, маємо користуватись усіма можливостями, щоб максимально ефективно робити свою. І якщо раптом ви сумнівались чи не ще не пізно приєднатись до впровадження реформ і чекали знаку, то це – він. Хочеш змін – дій.
Лілія Баран, менеджер програмної ініціативи "Демократична практика" Міжнародного фонду "Відродження", для УП
