Реформа знелюднених судів
З дев'яти тисяч необхідних суддів в українських судах працює лише половина.
В моєму міськрайонному суді з 8 суддів за штатом лишилось всього троє.
І я особисто за перше півріччя 2017 року розглянула 568 справ: 22 кримінальні, 154 цивільні, 35 адміністративних, 129 про адміністративні правопорушення, 228 інших матеріалів і подань (слідчий суддя, скарги на дії ДВС, звільнення від кримінальної відповідальності чи умовно-достроково і так далі).
За рік буде близько 1100-1200 справ.
Ситуація у столичних судах, де навантаження традиційно більше – значно складніша.
Але при цьому Вища рада правосуддя (ВРП) відкриває дисциплінарні провадження проти суддів – за призначення справ до розгляду більше 2 місяців після надходження в суд.
За розгляд справ в неробочий час.
За відправку в реєстр копій рішень не наступного дня.
Є законопроект, за яким слідчі судді (і з ними працівники апарату суду) працюватимуть без вихідних. Також депутати хочуть зменшити заробітну плату працюючим суддям, які й без того отримують 12-16 тисяч гривень. Більше того, нещодавно навіть ВРП погодила пропозицію Державної судової адміністрації (ДСА) про скорочення ще 732 штатних посад суддів.
Натомість реальні цифри наступні: станом на 1 березня 2016 року в Україні було 9071 суддів. При цьому фактична чисельність працюючих суддів з повноваженнями становила 7612. За даними ДСА на 9 червня 2017 року фактична чисельність суддів, що залишились, – 5824, а з них з повноваженнями – всього 4524 судді! З яких 1271 суддя має право на відставку.
І багато хто скористається цим правом через пенсійну реформу, яка скасовує утримання судді у відставці.
Навіть Генеральний прокурор України скаржиться, що не вистачає суддів у Києві й апеляційному суді Київської області – просить перевести в столицю суддів з інших судів.
Хочеться запитати – а з яких? Де взяти суддів?
До речі, нових 600 суддів для першої інстанції дадуть країні не раніше 15 травня 2019 (!) року!
Всього 600, розумієте? Через 1 рік і 9 місяців...
А Ви знаєте, що близько десятка судів взагалі не мають суддів уже біля року? Ні розвестись, ні оформити аліменти, ні оскаржити незаконні дії суб'єктів владних повноважень. Можна їздити п'яним – і ніхто не позбавить прав керування. Кримінальні провадження розглядають суди-сусіди. Сотні тисяч людей взагалі без доступу до судового захисту.
І це називається "судова реформа"?..
Мені здається, слово "знищення" більше підходить. Дві гілки влади руйнують третю.
Ми, судді, які лишились, виконуємо свою функцію, незважаючи на втому, виснаження, тотальну недовіру, тиск, беззахисність. Ми не можемо оголосити страйк чи замість ВРУ проголосувати якісні закони.
Ми продовжуємо працювати.
Але вищезгадані тенденції ВРП свідчать про те, що усіх до одного суддів в Україні можна притягнути до відповідальності. На широкий загал скомпрометовано цілу суддівську професію.
Якщо ми, судді, мовчатимемо, – нас або розчавлять, або ми закінчимо на лікарняних ліжках у кардіологіях чи неврологіях.
Проте взяти під контроль судову владу неможливо.
У Львівській ратуші в 17 столітті відправляли правосуддя. Приміщення було оздоблене написами, які могли бачити усі присутні – спеціально, щоб не забувати базові принципи. Один з написів надзвичайно актуальний і сьогодні:
"Правління без правосуддя є справжнім злодійством".
Олександра Жуковська, суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області, спеціально для УП
