#Факти_мають_значення

"Першою жертвою війни стає правда" — вислів, перевірений часом, але водночас і застереження, що певною мірою визначило рішення, ухвалене 57 державами-учасницями ОБСЄ щодо розміщення Спеціальної моніторингової місії в Україні.

В умовах інформаційної війни та альтернативних фактів особам, відповідальним за прийняття рішень, та громадськості чимраз важче приймати обґрунтовані рішення. За умов ненастанної загрози життю та засобам для існування мільйонів людей у східній Україні, а також інших далекосяжних наслідків, потреба в установленні фактів набуває першорядного значення. Непідкріплена інформацією політика нікому не зарадить. Відновити мир у найефективніший спосіб можливо тоді, коли чоловіки й жінки будуть приймати рішення на основі фактів. 

Для суворого дотримання у роботі СММ розроблено чіткі настанови, щоби продемонструвати на практиці, що місія є складовою вирішення проблем, а не додатковою перепоною або ще одним джерелом упередженої інформації, яка не підкріплена фактами.

Дотримуючись паритетних засад, планування та проведення патрулювання спрямоване на забезпечення однакового обсягу та якості патрулювання з обох боків лінії зіткнення.

Очевидно, що події на місцях можуть час від часу вимагати інших підходів, а тому запроваджується гнучка робоча позиція, що дозволяє реагувати на інциденти або посилення бойових дій у певному районі. Так, нещодавно ми спрямували суттєві ресурси для реагування на погіршення ситуації у Петровському районі Донецька та прилеглих містах-сателітах.

Інциденти з великою кількістю жертв серед цивільного населення, як, наприклад, події на північно-східній околиці Маріуполя в січні 2015 року, очевидно призводять до того, що ми змушені зосереджувати увагу саме на них, іноді тимчасово жертвуючи іншими районами. Інакше й бути не може, враховуючи, що менше ніж 600 спостерігачів здійснюють патрулювання на території завбільшки як Швейцарія.

Разом із принципом рівності у своїй діяльності СММ суворо дотримується принципу об’єктивності, намагаючись звітувати лише про факти. Наші щоденні звіти, хоч і стримані за змістом, утворюють фактологічний архів, а також щоденну фіксацію подій та інцидентів не тільки на Донбасі, але й по всій території України.

Наразі звіти місії широко використовують журналісти і дослідники; без жодного сумніву, ними скористаються історики в майбутньому. На сьогодні їх визнають об’єктивним першоджерелом, що дозволяє вченим та журналістам створювати матеріали, які допомагають інформувати, роз’яснювати та загалом робити внесок у пошуки шляхів встановлення миру на основі справедливості й законності, а не на упередженості й нехтуванні фактами.

Уже три роки триває конфлікт, але попри всі досягнуті й підписані сторонами домовленості про відведення озброєння, дотримання режиму припинення вогню, розведення сил і засобів, а також рішення стосовно протимінної діяльності, очевидно, що щось заважає досягти успіху.

Заборонене Мінськими угодами озброєння, а саме: танки, міномети й артилерійські системи, зокрема реактивні системи залпового вогню, і досі залишаються в ужитку. Розведення сил і засобів, навіть на трьох узгоджених пілотних ділянках, у найкращому разі здійснено лише частково; територія Донбасу всіяна мінами та невибухлими боєприпасами, а режим припинення вогню так і залишається радше винятком, аніж правилом.

Цілком зрозуміло, що саме сторони є відповідальними за ці порушення, тобто за невиконання угод і за незмінно високий рівень насильства. 51 загибла цивільна особа — саме таку цифру підтвердила СММ ОБСЄ за 6 місяців цього року, що вдвічі перевищує кількість загиблих за такий самий період минулого року. Усі ці люди загинули через те, що сторони відмовилися виконувати свої зобов’язання.

Особи, відповідальні за безперервне кровопролиття, замість того, щоб відповідати за свої дії, намагаються перекласти провину на інших, часто на СММ ОБСЄ.

Наприклад, два тижні тому журналісти, показуючи, що багато хто й досі наполягає на тому, що ми є частиною проблеми, а не її вирішенням, звинуватили нас у тім, що ми не змогли подати у своїх звітах інформацію про жертви серед цивільного населення в мікрорайоні "Трудівські" Петровського району Донецька.

Щонайменше це була неточність, якщо не кричуща брехня.

Ми не лише висвітлили ці факти у звіті, а й зробили це всупереч тому, що так звана "ДНР" обмежила нам доступ до цього району. На шляху до місця трагедії наш патруль спочатку змусили повернути назад через ризик наявності протипіхотних мін на відтинку ґрунтової дороги. Під час другої спроби дістатися цього району озброєні чоловіки так званої "ДНР" зупинили патруль і протягом 40 хвилин не дозволяли автомобілям місії продовжувати рух. Команда СММ також повідомляла факти попри наявні загрози, коли члени патруля місії, перебуваючи в мікрорайоні "Трудівські", зафіксували 34 вибухи, оцінені як постріли з мінометів, а також 4 постріли зі стрілецької зброї за 1 км на північний захід від місця свого розташування.

Неозброєні цивільні спостерігачі у складі цього патруля, що здійснював моніторинг у мікрорайоні "Трудівські", є прикладом відданості та хоробрості, що від самого початку бойових дій були мірилом діяльності СММ. Їхня рішучість у встановленні фактів перед лицем небезпеки, а отже прагнення посприяти поверненню до нормалізації та стабілізації, докорінно відрізняється від дій озброєних чоловіків, які стріляють з озброєння із житлових районів або по них, і які, замість того, щоб дати змогу СММ ОБСЄ виконати свою роботу, регулярно заважають їй у цій справі. Ці озброєні чоловіки відмовлялися вилучати міни, що лише за цей рік уже призвело до загибелі 17 цивільних осіб, серед яких і один член патруля СММ, що загинув 23 квітня у селі Пришиб, а також до поранення ще 43 осіб. Вони систематично відмовляють нам у доступі до окремих районів, зокрема тих, що не контролюються урядом, а також часто погрожують нашим спостерігачам. Так, нещодавно озброєний чоловік у Петрівському навіть настирливо домагався неозброєної цивільної спостерігачки.

Перешкоджання діяльності СММ ОБСЄ через обмеження її доступу та зменшення її здатності звітувати на основі фактів саме по собі не є причиною продовження насильства. Але все ж ці дії зменшують ефективність та дієвість одного з головних інструментів, що його міжнародна спільнота використовує для врегулювання конфлікту.

Останні жертви насильства в мікрорайоні "Трудівські" та в прилеглих Мар’їнці і Красногорівці збільшили орієнтовну кількість загиблих від початку конфлікту до 10 000 осіб. Немає сумнівів, що будуть нові жертви, оскільки винні у стражданнях цивільного населення відмовляються зважати на дійсність, ба навіть гірше — і далі намагаються викривляти її.

Часом правда є незручною, а подеколи її важко сприймати. Однак неможливо уявити майбутнє, принаймні коли йдеться про мир і нормалізацію, без уміння сміливо глянути правді у вічі.

Правда стала першою жертвою, але не зникла остаточно почасти завдяки сміливості спостерігачів СММ ОБСЄ, які щодня встановлюють факти на місцях. Їй завдано суттєвої шкоди і якщо ми хочем віднайти її знову, необхідно відновити свободу пересування, як обіцяли сторони, а також покласти край загрозам та ризикам, на які через дії сторін наражаються спостерігачі СММ під час своєї діяльності.

Факти_мають_значення, адже від них залежать життя людей.

Олександр Хуг,  перший заступник Глави Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні, для УП