Гройс-мен і відставка: чи складеться владний пазл
За і проти Гройсмана: хто стояв за позитивними і негативними кампаніями на адресу Володимира Гройсмана, і хто "рекламував" альтернативних кандидатів на посаду прем'єра
Вітчизняні політики заново складають владний "пазл": найближчим часом у Верховній Раді нарешті має бути розглянуто річний звіт уряду Володимира Гройсмана. Він мав потрапити до порядку денного після 16 квітня – річниці нинішнього складу Кабінету міністрів та дати закінчення його річного "імунітету" від звільнення.
Проте депутати зробили місячну перерву у роботі Ради – і тільки тепер повертаються до кадрових питань.
Минулого місяця шанси на відставку Гройсмана видавалися значними: про це свідчили потужні інформаційні кампанії: частина медіа жорстко критикувала прем'єра, інші, навпаки, наголошували на здобутках. Тільки у вибірці за 1-12 квітня 2017 було зафіксовано 453 повідомлення на цю тему, що мали 3,9 мільйонів контактів з аудиторією.
Збалансувати інтереси у владі мала допомогти і відставка Валерії Гонтаревої.
Потенційно вакантними могли виявитися ще трьох посад: очільників Генпрокуратури, РНБО або Мінінфраструктури. Адже Юрій Луценко, Олександр Турчинов та Володимир Омелян вважалися найбільш імовірними претендентами на місце прем'єра, що могли влаштувати Порошенка.
Про всіх трьох політиків у медіа виходила маса позитивних матеріалів. Зокрема, саме у цей період вони активно брали участь в різних подіях, які дозволяли розповісти про свої здобутки.
Гройсману пощастило більше за Яценюка
Як показують дані Центру контент-аналізу, динаміка обговорення можливої відставки Гройсмана почала наростати за два тижні до завершення "імунітету" його кабміну.
Втім, усе швидко пішло на спад після того, як Верховна Рада вирішила піти на канікули, відклавши розгляд звіту уряду.
На відміну від "інформаційного нищення" Арсенія Яценюка на початку 2016 року, негатив щодо роботи Гройсмана упродовж різних днів рідко перевищував позитив. Діючий прем'єр мав усі можливості для трансляції своїх тез на широкий загал, і вдало використав інформаційний привід річниці своєї роботи.
Критики також намагалися використати цю дату для поширення своїх тез, однак їм це вдалося гірше.
Нагадаємо, головним опонентом Гройсмана у владі вважається близький до президента бізнесмен Ігор Кононенко.
Однак ані він, ані лідери Опоблоку, що також часто критикували голову Кабміну, не мали такої публічної політичної ваги, як прем'єр. Отож, медіа не так активно транслювали їх тези. Порошенко та інші привабливі для медіа посадовці у критику не включалися.
Оскільки минулого року саме різко негативний інформаційний шлейф став однією з причин, які змусили Яценюка погодитися на відставку – ми можемо стверджувати, що наразі серйозних іміджевих передумов для відставки Гройсмана немає.
Позитив – завдяки "Привату" та "Народному фронту"
Критикували Гройсмана одразу за кількома напрямками.
Найбільш ефективними тезами атаки на прем'єра стали твердження про його нездатність провести пенсійну реформу, а також про невиконання ним своїх обіцянок. Перша теза гарно поширилася завдяки проросійським ЗМІ, а друга – завдяки "якісним" медіа.
Теми взаємин з олігархами та боротьби з корупцією жодна зі сторін не змогла ефективно ввести у "порядок денний".
Отож, у більшості тем, як бачимо, позитив про Володимира Гройсмана значно перевищував негатив, зокрема – в найзагальнішій темі щодо ефективності цього чиновника на своїй посаді.
Цього вдалося досягти завдяки виданням, що часто співпрацюють з групою "Приват", а також близьких до "Народного фронту". Без них тези Гройсмана мали би набагато менше охоплення.
Можна припустити, що інтерес найвпливовішого олігарха країни Ігоря Коломойського в цій урядово-нацбанківській кампанії полягає щонайменше в тому, щоб отримати лояльного голову НБУ, який, зокрема, не наполягав би на розслідуванні підозр у виведенні коштів з націоналізованого у грудні 2016 "Приватбанку".
Кононенко був "зліший" за Фірташа
Критикували прем'єра декілька категорій медіа.
Так звані "якісні" – перш за все аналізували виконання ним своїх обіцянок. А видання, які належать екс-регіоналам, та проросійські ЗМІ поширювали загальні заяви лідерів Опоблоку і лояльних до них експертів про "неякісну" роботу прем'єра. В критиці також брали участь "Вечерние вести", близькі до "Батьківщини".
Проте, проросійські та екс-"регіональні" видання не були такими вже негативними до прем'єра.
В багатьох їх матеріалах наголошувалося, що Гройсман залишиться на своїй посаді, що в нього висока підтримка, а під кінець строку, 10-11 числа, ці ЗМІ навіть почали жваво говорити про досягнення нинішнього кабміну.
Така тенденція помітна в усіх підгрупах впливу: у медіа Фірташа/Льовочкіна, Ахметова і Медведчука – і може свідчити про досягнення якихось компромісів.
З умовно провладних медіа агресивно критикував Гройсмана тільки канал NewsOne, пов'язаний з опонентом прем'єра, соратником Президента Ігорем Кононенком.
Тільки він, та ще медіа зі слабкою репутацією, займали, з-поміж інших критиків, категорично негативну позицію.
Луценка "піарили" ті ж, хто критикував Гройсмана
Всі троє політиків, яких у медіа називали можливими наступниками Гройсмана, впродовж періоду дослідження намагалися активно привертати увагу до своєї персони. Їхні прес-конференції та заяви відписувалися медіа "природним" шляхом, адже всі троє – значущі особи в державі.
Однак деякі групи медіа були до них особливо уважні.
– Юрія Луценка особливо "піарили" ті самі медіа, що атакували в той же час прем'єра. Це, перш за все, NewsOne Кононенка, а також багато проросійських видань, які були майже сліпими до успіхів інших двох претендентів.
– До Володимира Омеляна були особливо уважні медіа, близькі до "Народного фронту", за чиєю квотою він і став міністром. Попри незгоду з прем'єром, якого теж підтримує НФ, міністр інфраструктури і далі в гарних стосунках з цими виданнями.
– Олександр Турчинов найчастіше фігурував на сторінках Цензор.нет (НФ) – вважається, що це близьке до нього видання. Але так само часто його висвітлювали і на NewsOne. Отож, судячи з медіа-картини, він може розглядатися, як компромісна фігура між двома сферами впливу у більшості.
Цікаво, що 28 квітня Луценко і Турчинов зробили спільну заяву про повернення "грошей Януковича" до держбюджету, де підкреслено вихваляли професійність одне одного. Їх заява виглядала цілком у дусі тих численних інформприводів, які вже впродовж кількох тижнів привертали увагу до обидвох політиків.
Але оскільки згадана заява була зроблена спільно, це може свідчити про знайдення компромісу між групами Ігоря Кононенка та "Народного фронту".
Однак досі немає "миру" в обговоренні теми Національного банку. У цій сфері тривають потужні інформаційні війни, які ми розглянемо в наступній публікації.
А допоки кандидатура голови НБУ не узгоджена – зарано говорити про те, чи склався "владний пазл".
Артем Захарченко, керівник аналітичного відділу Центру контент-аналізу, спеціально для УП
