Як не стати об’єктом торгу, або Чому важливо активно захищати проукраїнську позицію
Безпека стала лейтмотивом Світового Економічного Форуму 2017 року.
Цього року приймаючи участь в Українському сніданку (захід, який щорічно проводить олігарх Віктор Пінчук – УП) в швейцарському Давосі, не могла не підняти питання місця України в Європейському Союзі та світі, незмінності курсу європейської та євроатлантичної інтеграції та неприпустимості торгу територіями в обмін на мир.
Управління змінами в умовах нестабільності
Чорні лебеді все частіше з’являються на горизонті сучасного світу.
Конфлікт в Сирії, гібридні війни, тероризм, сплеск популізму в Європі. Чи уявляли ми 2017 таким який він є ще три роки тому? Сьогодні важко перебачити яким буде 2017, що чекає Україну в світі, який так швидко змінюється?
В першу чергу світ зайнятий своїми проблемами. Алеппо тому доказ. Чи багато українців знали, переймалися, а головне намагалися допомогти нещасним жертвам цієї трагедії? Це питання до самих себе, щоб зрозуміти наскільки інтереси, а не цінності є ключовим критерієм поведінки держав.
В таких умовах, дипломатія як мистецтво компромісу та пошуку рішень повинна бути винахідливою, гнучкою, проактивною, прагматичною і позбавленою ілюзій в боротьбі за мир.
На шляху до вирішення конфлікту не варто опускати можливості донесення своєї позиції, яких все менше з кожним днем, адже відчувається значна втома Україною.
Перед Україною постали складні завдання: від збереження державності і територій на першому етапі гібридної, неоголошеної війни до збереження єдності всередині українського суспільства і політичного істеблішменту з питань врегулювання військового конфлікту на Сході.
Ключові дискусії Всесвітнього економічного форуму відбувалися довкола питань безпеки. Оскільки агресія РФ проти України – це грубе, безпрецедентне порушення норм міжнародного права та загроза всьому демократичному цивілізованому світу, українське питання було надважливим в рамках Форуму, а Український сніданок – це ще одна можливість нагадати світу, що Україна є важливою, достатньо сильною та не заслуговує на зраду.
Енергетична безпека одна із ключових засад безпеки в регіоні. Регіональні союзи можуть бути однією із гарантій її забезпечення.
У Верховній Раді я працюю над концепцією енергетичної безпеки України, розробляючи проекти стратегії та законодавства з енергетичної безпеки. Вважаю, що енергетика – це одна з ключових засад регіональної безпеки. А Україна – це ключова газотранспортна держава з найбільшою енергетичною інфраструктурою, з потенційним газовим хабом.
Ми маємо чотири АЕС та нереалізований потенціал щодо використання відновлювальних джерел енергії. Сільське господарство, IT, розгалужена логістична інфраструктура та інші галузі роблять нашу економіку та державу важливою для Європи.
Тому важливо розробити концепцію енергетичної безпеки України та об’єднатися з країнами ЄС заради забезпечення стабільного функціонування енергетичної системи в регіоні. Підтримка та гарантії США та країн G7 також важко переоцінити в контексті даного питання.
Що не вбиває, те робить нас сильнішими
Як не парадоксально, російська агресія зробила Україну більш сильною. Українці звикли жити в умовах постійної загрози, жорсткої економії та турбулентності.
Надто багато пережито, щоб здати позиції.
З початку російського вторгнення у 2014 році Україна пережила глибоку економічну кризу та соціальну катастрофу: 10 000 вбитих, 1,5 млн внутрішньо переміщених осіб, 10% окупованої території, енергетична бідність – все це зробило нашу країну вразливою, загальмувало економічний розвиток. Проти України ведеться неоголошена, гібридна війна, коли агресор використовує не тільки військову силу, але й IT-технології, медіа-ресурси, дипломатію, енергетичний шантаж.
Але, з іншого боку, це робить нас сильнішими. В таких умовах, українській владі владося стабілізувати економіку, відродити армію, стати потужнішими завдяки підтримці демократичного світу. Я вірю, що найважчі часи вже позаду, проте ще багато всього попереду, ще багато реформ потрібно втілити у життя.
Україна не заслуговує на зраду
У той же час, Україна зазнала значної внутрішньої трансформації. Багато чого було змінено силами громадянського суспільства. Вже є видимим прогрес за реформами в різних секторах економіки, але найважливіше те, що змінилися люди. Україна пережила бум волонтерської активності, самовідданої праці громадянського суспільства.
Натхненні Революцією Гідності, українці повірили у себе, почали відкривати свій потенціал світові. Сформувався великий прошарок громадських активістів, молодих політиків, нетерпимих до корупції, популізму, політичного самопіару. Створення антикорупційних органів влади стало великим кроком на шляху до змін.
Народ України жертвує своїми життями за європейські цінності миру, гідності, свободи та прав людини. Європейська інтеграція – це мета і орієнтир для українського суспільства і влади. Крим – це частина України. І ми не будемо торгувати своїми територіями. Це може викликати не лише протести всередині країни, але й небезпечний зовнішній прецедент для потенційних агресорів, які не планують зупинятися.
Разом ми можемо виграти війну
Будапештський меморандум довів свою недієздатність. Україні потрібні нові безпекові гарантії. І ми повинні подумати, як убезпечити світовий порядок, коли міжнародне право та традиційні засоби не працюють. Євроатлантична інтеграція, регіональні безпекові альянси, енергетичні об’єднання – що ще потрібно Україні? Впевненість. Впевненість у тому, що Україна не буде сама у цій битві.
Тому краще демократичному світу триматися разом, щоб зупинити поширення раку регіональних конфліктів, втрати довіри, популізму. Україна готова бути союзником у боротьбі, частиною рішення, а не частиною проблеми, бути суб’єктом переговорів, а не об’єктом торгівлі.
Наталья Кацер- Бучковская, народный депутат, для УП
