Публічний бюджет – ефективний інструмент боротьби з корупцією

Наближається до свого логічного завершення бюджетна епопея 2016 року. Ще трохи – і ми побачимо фінансові апетити України на наступний рік у вигляді затвердженого документа.

Як і будь-який бюджет він, напевно, буде недосконалий, у ньому буде не стільки грошей, скільки хотілося б.

Проте не буває досконалих бюджетів. Це завжди компроміс між бажаннями і можливостями.

Але в цій статті будемо акцентувати увагу не на цифрах. Хотілося б поговорити про такий аспект, як прозорість та контрольованість публічних фінансів з боку суспільства і громадянина.

Публічний бюджет: що, як, навіщо?

За своєю суттю державний бюджет – це документ, що розподіляє блага, які заробили усі жителі України. Це наші спільні гроші.

Тому цілком природним є прагнення знати, хто, скільки і як їх витрачає. Одним словом, бажання контролювати наші спільні витрати – це таке ж фундаментальне право, як право голосу, свобода слова тощо.

Це питання набуває все більшої актуальності в контексті боротьби з корупцією. Ні для кого не секрет, що саме в сфері витрачання бюджетних коштів "живе" величезна кількість зловживань, корупційних дій. І дуже часто це відбувається саме через кулуарність.

Як зараз виглядає видаткова частина бюджету України?

Це таблиця, де просто вказано назву розпорядника коштів, зазначена сума, яку планується витратити, котра, у свою чергу, розбита на кілька (вісім) складових.

Цього достатньо, аби розуміти апетити конкретного відомства чи органу влади – але мало для того, щоб контролювати адекватність і прозорість витрачання коштів.

Для більшої прозорості бюджету, як мінімум в частині витрат, повинна бути можливість бачити більш деталізовано, під які проекти і статті розподілені кошти, що виділяються.

Я все-таки вірю, що в бюджетній сфері витрати – планують, тому таке розуміння обов'язково повинно бути присутнім.

Видаткова частина бюджету повинна перетворитися в інформаційну систему, розбиту на статті з оборотами, інформацією про контрагентів, ПІБ одержувачів коштів.

Кожне списання коштів з статті бюджету має супроводжуватися прикріпленим до нього договором (додатками, доповненнями тощо) про закупівлю, умовами та результатами тендерів, актами, рахунками. Відображення цих операцій має бути у вільному доступі для всіх громадян через інтернет.

Чому це важливо? Тільки розуміючи, на рівні конкретного договору або фінансової операції, як і на що були витрачені кошти, можна судити про чесність, адекватність та відкритість витрат. Зараз, дивлячись на бюджет, це зрозуміти неможливо. А, перефразовуючи відоме прислів'я, – "диявол криється саме в фінансових деталях".

Тому бюджетні витрати мають бути абсолютно прозорими.

Будь-який житель України, при бажанні, повинен мати можливість стати "ревізором" витрачання коштів держбюджету.

"Домовитися" з одним-двома ревізорами можна. Але якщо ревізорів буде кілька мільйонів, то приховати факти нецільового використання та корупції буде неможливо.

Публічні фінанси. Що зроблено?

Не можна сказати, що в цьому напрямку нічого не зроблено. За останні два роки Україна значною мірою просунулася в питанні створення публічного бюджету. Як мінімум, політична воля в цьому питанні є.

Так, в 2015 році був прийнятий закон "Про відкритість використання публічних коштів". У ньому прописані умови створення та роботи публічного бюджету. Вони, якщо порівнювати з ситуацією кількарічної давності, дуже прогресивні.

У законі прямо вказується на необхідність створення "Єдиного веб-порталу використання публічних коштів".

Цей портал вже навіть створений – spending.gov.ua. Щоправда, працює він поки що тільки в тестовому режимі. Інформація на ньому не дозволяє в повній мірі деталізувати витрати держави, державних та комунальних підприємств.

Зволікання з реальним стартом роботи публічного бюджету стали можливі через те, що сам закон містить ряд моментів, які дозволяють затягувати його втілення у життя. Особливо це стосується частини відповідальності за порушення, де максимально можливе покарання – штраф розміром у 850 гривень.

Для стимулювання більш оперативної реалізації проекту публічного бюджету, необхідно внести зміни до закону. Наприклад, заборонити списання бюджетних коштів з рахунків без відображення цих операцій на "Єдиному веб-порталі використання публічних коштів".

Думаю, більш ефективного інструменту наповнити портал інформацією придумати не можна.

Природно, що неможливо реалізувати ідею публічного бюджету абсолютно у всіх сферах суспільних фінансів. Особливо це стосується галузі національної безпеки й оборони.

Але там, де це можливо – це повинно бути застосовано в повній мірі.

Хіба ми не в праві знати, скільки заробляє директор (та й будь-який співробітник) казенного заводу, комунального підприємства, суду тощо? За якою ціною було закуплено сировину або послугу, чи були там дотримані тендерні процедури?

Маємо повне право. Тому що ми – громадяни цієї держави, і це наше спільне майно та фінанси!

Проекти, які відкривають доступ до публічних фінансів, повинні бути максимально реалізовані.

Тільки включаючи "світло публічності", ми створюємо умови для ефективної боротьби з корупцією.

Нікіта Самбожук, член Національної ради з питань антикорупційної політики при президенті України, спеціально для УП