Чи визнає Канада геноцид кримських татар?

Наприкінці вересня цього року канадській депутат від Консервативної партії, Керрі Діотт, зареєстрував у Парламенті Канади законопроект С-306, яким пропонує визнати геноцидом депортацію кримських татар Сталіним в 1944 році, та призначити 18 травня днем пам'яті жертв цієї жахливої події в Канаді.

В тому самому році, коли татар примусово переселили з Криму в Центральну Азію та на Сибір, Рафал Лемкін вперше дав визначення терміну "геноцид".

Знаходячись під впливом від безкарності нацистів в Європі та їхнього безжалісного ставлення до єврейського населення, Лемкін дав визначення геноциду, поєднавши два грецькі слова genos (родина, сім'я) та caedere (вбивати).

Згідно з Конвенцією про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (1948) геноцидом вважаються цілеспрямовані дії з метою знищення повністю або частково окремих груп населення чи цілих народів за національними, етнічними, расовими або релігійними мотивами. Серед дій, застосованих Радянською владою проти кримських татар в 1944 році, були і вбивства членів групи, і нанесення тяжких тілесних та психічних ушкоджень, а найголовніше – навмисне створення умов для членів групи, які розраховані на повне або часткове знищення групи.

В 2015 році Верховна Рада України офіційно визнала примусову депортацію кримських татар у 1944-му – геноцидом, та закликала інші парламенти світу прийняти подібні закони.

"Канада завжди була непохитним та відданим другом України і нам треба продемонструвати своє лідерство знову", – каже Керрі Діотт, автор законопроекту.

У 1991 році Канада стала першою країною Західної півкулі, що визнала незалежність України. Під час Революції Гідності та на початку російської агресії проти України, Канада знов була серед країн-лідерів, які підтримали народ України у його прагненні до демократичного майбутнього в складі великої європейської родини.

Сьогодні Канада має історичну нагоду ще раз продемонструвати свою відданість та підтримку народу України, який за два останні роки сплатив занадто високу ціну за свою незалежність та безпеку усієї Євроатлантичної спільноти.

У той час, коли українські військові боронять східну частину країни від російської військової агресії, кримські татари захищають своє право на проживання на землі своїх пращурів в Криму. У 2014-му кримські татари не підтримали анексію півострову, за що сьогодні піддаються постійному тиску збоку окупаційної влади.

Серед покарань за непримиренність – заборона на проведення заходів із вшанування пам'яті загиблих під час сталінської депортації. Російську окупаційну владу в Криму дратує все, що пов'язано з кримськими татарами, включно з бажанням проведення траурних заходів в пам'ять про родичів і друзів загиблих внаслідок депортації.

Під час другого читання законопроекту С-306, депутат Діотт наголосив: "Сьогодні ми повинні обговорити жахливий злочин, скоєний Радянським Союзом проти корінного народу Криму в 1944 році, особливо в світлі того, що відбувається в Криму протягом останніх двох років. Ми не можемо відокремити депортацію 1944 року від викрадення Криму Росією 70 років пізніше. За цими подіями стоїть та сама ідеологія зла та ігнорування основних прав і свобод кожного чоловіка і жінки".

У відповідь на дуже потужний 15-хвилинний виступ, щодо важливості прийняття цього закону саме зараз, коли кримськотатарський народ знаходиться під окупацією та страждає найбільше, представник від уряду Канади від Ліберальної партії Кевін Ламуро зазначив: "Правосуддя не настає, коли ми припускаємо результати необхідного розслідування і судового процесу... У той час, як нам відомі різні частини цієї трагедії, не було проведено незалежне міжнародне розслідування щодо подій 1944 року".

Проте в історії канадського Парламенту були випадки, коли політичної волі й порядності депутатів вистачало для того, щоб визнати історичні несправедливості і засудити історичні злочини, особливо коли мова йшла про тоталітарні режими.

Так, у 2004 році Парламент Канади визнав вірменській геноцид, попри відсутність будь-яких рішень міжнародних судів та незалежних розслідувань.

У 2008-му депутат українського походження, Джеймс Безан, нині тіньовий Міністр Оборони Канади, представив законопроект про визнання Голодомору геноцидом проти українського народу. Законопроект підтримали всі депутати, включно з депутатами від Ліберальної партії.

В той час канадським депутатам вистачило мудрості не ускладнювати процес, адже міжнародні інституції не функціонують настільки ж швидко, як національні Парламенти та не репрезентують канадських виборців.

Багаточисельна українська громада Канади активно підтримала законопроект, про що депутат Діотт згадує у своєму виступі.

Слід згадати, що законопроект не залишила без уваги і російська окупаційна влада. Одна з представниць цієї влади, Ольга Ковтіді нещодавно заявила: "Нехай Канада розбирається зі своєю політикою і не втручається в інтереси іншої держави, великої і могутньої - Росії."

Хочеться вірити, що канадські парламентарі, незалежно від партійної приналежності, матимуть достатньо мудрості, щоби визнати незаперечний геноцид проти кримськотатарського народу.

Як сказав колишній відомий прем'єр-міністр Великої Британії, Вінстон Черчилль, "ті, хто не вчиться з історії, приречені повторювати її".

Сьогодні в світі існує багато загроз, але цивілізований світ не має права забувати несправедливості й злочини минулого.  Визнавши депортацію кримськотатарського народу геноцидом, Канада ще раз продемонструє не словом, а ділом свою роль світового лідера в захисті жертв історичної несправедливості.

Антон Сестрiцин, виконавчий директор Ради українських державницьких організацій світу, спеціально для УП