"Інтер": інформаційна перемога Авакова
Історія з підпалом "Інтера" нагадала розклад сил у Сирії: тут, в українському медіа-просторі, так само кожен був сам за себе.
Телеканал укупі з Опоблоком, поліція з "Народним фронтом", депутати від БПП, "Батьківщина" та міжнародні організації – усі обвинувачували одне одного з великим ентузіазмом, скориставшись нагодою з'ясувати стосунки.
Сервіс PlusOne Analytics зібрав і зіставив фактичні твердження, які потрапили в новини минулого тижня.
Треба розуміти, що оціночні судження в заголовках рідко впливають на читача. Якщо написати "Підступний Аваков обвинувачує чесний "Інтер" у самопідпалі", – люди все одно розставлять оцінки самі, відповідно до свого світогляду. А от тезу про те, що телеканал міг підпалити себе сам, людина скоріш за все запам'ятає, і вона є негативною для фігуранта конфлікту.
Саме такі твердження ми і класифікували, як негативні.
В результаті бачимо, що найбільша кількість негативу у медіа-просторі вилилася на сам телеканал.
Медіа з більшою готовністю поширювали заяви представників МВС, мовляв, "Інтер" приховує відео з камер спостереження, мав час їх змонтувати – ніж повідомлення про те, що телеканал передав ці відео поліції.
Так само, інтернет-видання радо відтворили тезу активістів щодо угоди з телеканалом – мовляв, вони добилися зміни програмної стратегії телеканалу і звільнення Ігоря Шувалова. А заперечення "Інтера" були удвічі менш помітними в інформаційному середовищі.
З іншого боку, дуже гучно звучали голоси обурених підпалом телеканалу – міжнародних організацій, депутатів від різних фракцій тощо. Ці заяви дещо відбілювали образ "Інтера", показуючи його жертвою.
Сама поліція мало постраждала, власне, як і "Народний фронт", який в цьому конфлікті виступав її однодумцем. Версії про те, що Арсен Аваков може стояти за підпалом, відтворювалися в основному в "інформаційному гетто" проросійських видань. Натомість викривальні промови представників МВС показували їх ледь не героями.
Найбільше дісталося НФ від Борислава Берези, Дмитра Добродомова та Сергія Капліна, які обвинуватили цю партію у фінансуванні "Інтера". Але відповідь "фронтовиків", які принесли до парламенту іменні балалайки для опонентів, залишив інформаційну перевагу за соратниками Арсенія Яценюка.
Петра Порошенка цей конфлікт зачепив слабко. Однак ті його заяви, які прозвучали, були для нього однозначно позитивними: він доручив Генпрокуратурі розібратися з ситуацією, а невдовзі "Інтер" подякував йому за розблокування каналу. Якщо не замислюватися над деталями, то ці дві тези видаються для читача причиною і наслідком.
Заяви Юлії Тимошенко, яка називала підпал "Інтера" "знищенням України", не принесли їй великої користі: адже розтиражовали їх переважно проросійські медіа. Натомість вона "нарвалася" на звинувачення у тому, що її тези збігаються з тезами Опоблоку. Звісно, ця думка була слабко відтворена медіа, а проте загальний рахунок вийшов не на користь "Батьківщини".
Найбільш неоднозначною є реакція аудиторії на дії активістів та бійців ЗСУ, які блокували "Інтер". Різні люди по-різному реагували на повідомлення про факти пікетування, підпалу, блокування – тому досить складно класифікувати їх, як позитивні або негативні для активістів та телеканалу.
Окрім того, з інформаційного простору досі не зрозуміло: чи підпалювали телеканал ті самі люди, що його блокували (у мережі траплялася взаємозаперечлива інформація з цього приводу), чи були серед першої або другої груп екс-бійці ЗСУ, і чи були серед пікетувальників давно відомі, проросійськи налаштовані громадяни.
Особливо цікаво, що упродовж блокування сильно змінилася суб'єктність новин.
У перший день, 5 вересня, майже всі повідомлення зосереджувалися на телеканалі: "Інтер" оточений, "Інтер" підпалений, "Інтер" постраждав.
Однак вже на другий день, у понеділок, героями новин стали активісти: вони заблокували проходи, встановили намети, розмалювали паркани. Через це у читача може посилитися враження, що першого й другого дня діяли різні люди.
У соцмережах були популярними прогнози про те, що підпал вигідний тільки телеканалу.
Але у підсумку ми бачимо, що поліція та "Народний фронт" також вийшли переможцями – їхні тези висвітлювалися гарно. Невеликі бонуси отримав і президент.
В результаті, "фронтовики", Арсен Аваков та активісти – ким би вони не були – могли побачити, що їхня критика "Інтеру" гарно висвітлюється медіа, а глядачі не беруть активної участі у захисті телеканалу.
Отже, з результатів цього невеличкого аналізу реакції інформпростору на пожежу на "Інтері", випливає природний висновок:
Якщо не давати міжнародним організаціям приводу для обурення – тобто, не виходити за рамки законності, – телеканал "Інтер" виявляється дуже вразливим для подальшого тиску.
Артем Захарченко, спеціально для УП
