Літня корупційна контратака
Літо 2016 року буде позначене у історії постмайданівської України як повномасштабна корупційна контратака. Новостворена та ще не зміцнила українська антикорупційна системи час від часу зазнає стрімких корупційних контрударів.
Два головних антикорупційних органи – НАБУ (каральна функція) та НАЗК (запобігання корупції) – сьогодні піддаються системним спробам дискредитації та саботажу.
Цікаво, що представники тих сил, які в 2014 році наввипередки рвалися боротися зі старою корупційною системою та активно брали участь у створенні Антикорупційного бюро, спеціалізованої антикорупційної прокуратури та НАЗК – сьогодні підключаються до системної протидії цим органам.
Депутат "Батьківщини" Ігор Луценко, який прийшов в парламент на хвилі Майдану, розказує, що НАБУ – це все піар та розкрадання американських грошей.
Депутат Дейдей від "Народного фронту", не стидаючись камер, "наїжджає" на антикорупційного прокурора-кіборга з приводу обшуків у справі Одеського припортового заводу.
Генеральний прокурор України Юрій Луценко відправляє в НАБУ з обшуком скандального прокурора Діму Суса, який відкривав справи проти громадських активістів та одночасно закриває провадження у справах САП, щодо харківського судді, навіть не вивчаючи їх.
З такою самою протидією стикається і запуск нової системи електронного декларування, яка має запуститися 15-го серпня та кардинально підсилити можливість антикорупційних інституцій притягати корупціонерів до кримінальної відповідальності. Тут гальмування реформи іде через контрольований секретарем РНБО Держспецзв'язок, формально підпорядкований уряду, який затягує процедуру сертифікації системи.
Виходить, що протидія антикорупційній реформі – це зміст нового консенсусу еліт в Україні. Тут сходяться інтереси опозиції, яка організувала подання у Конституційний суд з приводу неконституційності системи декларування, і влади, яка тихо гальмує реформи на етапі їх впровадження.
Чого боїться політичний клас?
Революція гідності, на жаль, не похитнула основ української політики: вона лишається тісно пов'язаною з великими грошима.
Олігархи й далі мають блокуючий пакет у ВР і, відповідно, уряді. Виборча система не змінилась, телеканали й далі є інструментами політичної боротьби. Парламентські партії нагадують бізнесові картелі, а партії, які не укладають пакти з олігархами, приречені поки залишатися поза парламентом.
Нові антикорупційні органи, які спираються більшою мірою на підтримку громадян, ніж на політичні домовленості, – мають шанс похитнути цю систему. НАБУ та САП проявили себе як справді незалежні органи, відкривши справи проти ключових спонсорів окремих політичних партій.
Дати їм можливість працювати, а особливо дати їм можливість використати нову систему електронного декларування, з точки зору політичного класу дуже небезпечно, – майже як вистрілити самим собі в ногу.
Чому ж посадовці так бояться нової системи декларування?
Їм доведеться декларувати повніший обсяг інформації, у тому числі такі чутливі позиції, як, наприклад, готівку від 60.900 гривень, цінне рухоме майно вартістю від 121.800 гривень за один окремий об'єкт. Уперше вводиться кримінальна відповідальність за завідомо недостовірну інформацію у декларації – до позбавлення волі до 2 років.
Цією статтею вже готові активно користуватися в НАБУ, щоб нарешті знайти спосіб вгамувати апетити знахабнілих розкрадачів спільного бюджету. Тільки-но нові електронні декларації будуть подані до системи, і людина свідомо не задекларує свої значно більші статки ніж зазначила у декларації – це, само по собі, буде складом злочину. Очевидно, довести таку брехню буде у рази легше, аніж схопити хабарника за руку.
Тому така зв'язка – незалежне НАБУ та електронні декларації – це нічний кошмар кожного корупціонера-високопосадовця. Це шанс для всіх нас почати процес вичищення парламенту та уряду від топ-корупціонерів через кримінальні вироки, раз можливість змінити цю систему через вибори поки закрита.
На кого сподіватися антикорупційній реформі?
Літо не є часом вирішальних політичних баталій. Усі політичні гравці показали свої наміри та напрям подальших дій – але вирішальні політичні битви відбудуться восени, коли і політики, і решта громадян повернуться з канікул.
Так, у парламенті буде розглядатись законопроект про надання НАБУ права на організацію прослуховування без того, аби звертатися до СБУ. Буде розглядатися питання про створення антикорупційних судів.
Хотів би помилитися, але 15 серпня можуть "завалити" запуск електронних декларацій; це перенесеться у часі, і в парламенті будуть пробувати вчергове звузити обсяг інформації, що декларується та публікується.
Літо показало, що ця осінь має всі шанси бути дуже складною для всіх тих, хто прагне, аби Україна позбавилась корупції, при тому, що в протидії антикорупційним реформам об'єднається ледь не вся парламентська зала.
Єдиний шанс, який у нас є, – це повне та всебічне викриття інформації про спроби такої протидії, тиск громадянського суспільства та позиція наших закордонних партнерів.
Віктор Чумак, спеціально для УП
