Як звести до мінімуму зловживання на гемодіалізі
Ситуація, в який опинились пацієнти, що потребують лікування методом гемодіалізу, здається патовою. Каменем спотикання є закупівля витратних матеріалів для проведення процедури гемодіалізу.
Зараз усі розмови точаться навколо того, чи мають закуповуватись витратні матеріали "комплектно" чи окремими лотами, наскільки витратні матеріали сумісні з обладнанням, і так далі.
Тим часом, чітких інструкцій, які б давали однозначні відповіді на питання, що виникають за результатами закупівель, не існує в природі. Жоден з варіантів "не їде" у бік пацієнтів.
Половинчасті рішення в цій сфері сприяють чому завгодно, включно із намаганнями тих чи інших гравців ринку підім'яти під себе частину дистрибуції, але пацієнтам від цього – нуль цілих, нуль десятих.
Більш того, вони стають заручниками постійних оскаржень закупівель витратних матеріалів – а АМКУ, фактично, похований під кількістю таких оскаржень, які здебільшого останнім часом використовуються як механізм блокування торгів. Кожний заблокований тендер означає, що пацієнт знов опиниться під загрозою неотримання необхідної життєво важливої процедури гемодіалізу.
З одного боку, процедуру з гемодіалізу можна зробити тільки за умові наявності всіх складових – без виключення! – які становлять так званий "комплект" витратних матеріалів. Таку позицію висловило МОЗ, Інститут нефрології, лікарі, які представляли Замовників, пацієнтські організації тощо. Ця позиція була обговорена на засіданні робочої групи при АМКУ щодо гемодіалізу.
Уявіть собі закупівлю, в якій скарги подаються по кожній позиції, яку вивели в окремий лот. Кожна позиція – окремий лот. Магістраль – лот, розчин – лот, фістульна голка – лот, і так далі. І по всім колегія отримує скарги і призупиняє процедуру.
Чи зможе замовник закупити всі необхідні матеріали, щоб забезпечити хворих належним лікуванням? Якщо зможе, то коли?
Або, наприклад, закупівля відбудеться по половині з необхідних? А решта не відбудеться. Тоді що? Тоді життя пацієнта не буде підтримане необхідною процедурою.
З іншого боку, є позиція деяких депутатів, що "так і має бути", і не потрібно в цьому питанні спиратись на Рекомендацію МОЗу закуповувати "комплектами", тому що вона носить рекомендаційний характер.
Але це лише один бік існуючої проблеми.
Інша справа – постійні скарги на забезпечення конкуренції на тендерах і, як наслідок, їх блокування.
Постачальників витратних матеріалів небагато, щоб не сказати мало, і між ними точаться постійні баталії. Типові претензії – документація конкурсних торгів виписана під обладнання конкретного виробника, витратні матеріали якого намагається закупити Замовник.
А як інакше, коли воно вже стоїть? Не закупиш – не вилікуєш. Закупиш інші витратні матеріали – на якому обладнанні лікувати?
Оскільки наразі не знято це гостре питання та не прийняте рішення, яке б задовольнило всіх, та зняло напругу при закупівлях витратних матеріалів – я пропоную звести до мінімуму можливі зловживання так, як вбачаю це можливим на сьогодні.
Що це означає і як виглядатиме на практиці?
Наприклад, оголошується тендер на закупівлю витратних матеріалів для процедури гемодіалізу. На тендер приходять кілька виробників, які роблять свої пропозиції. Вибрати можна буде так, як і раніше, за найнижчою ціною – конкуренція буде наочною. Але за умови – переможець забезпечить лікарню безкоштовним обладнанням для проведення відповідних процедур.
Єдине, що цей обов'язок має бути прописаний в документації конкурсних торгів. І тут потрібна активна позиція МОЗ та МЕРТ щодо можливого введення особливого порядку закупівлі витратних матеріалів, або хоча б, на рівні відповідних рекомендацій по таких закупівлях.
Урешті-решт, така ситуація де-факто вже існує зараз – обладнання надається у безкоштовне користування за різними видами угод.
Тоді чому не зробити це обов'язком і не зняти проблему закупівлі витратних матеріалів під обладнання, яке вже є в лікарні, унеможливлюючи тим самим прогнозований вибір постачальника матеріалів, постійні скарги одних постачальників на інших та призупинення процедур?!
Перемагає компанія за найнижчою ціною – ставить обладнання. Наступного разу перемагає інша компанія – тоді вона поставляє витратні матеріали лікарні та, автоматично, обладнання для них.
Ціною цього процесу є людські життя.
Це рішення є тимчасовим, допоки відповідні міністерства та відомства не розроблять чіткі та зрозумілі правила для подібних закупівель, та не поставлять крапку в цій постійній битві "на крові".
Зі свого боку, я, як державний уповноважений АМКУ, спільно із робочою групою розробила пропозиції з вдосконалення цього питання. Ці пропозиції стосуються кардинальної реформи у цій сфері і вже направлені прем'єр-міністру.
То ж, маю надію, що незабаром знайдемо вихід з гемодіалізного глухого кута.
Дійсно маю.
Світлана Панаіотіді, спеціально для УП
