ВІЛ/СНІД, гепатит — реальна загроза для бійців АТО
За даними різних міжнародних організацій, в Україні спалах епідемії вірусних гепатитів та інших захворювань. В умовах бойових дій, де часті контакти з кров’ю та іншими біологічними речовинами, передбачуваними є ситуації розповсюдження вірусних інфекційних захворювань.
Власне саме це підтвердили результати медико-соціологічного дослідження, яке у червні-серпні 2015 року було проведено Всесвітнім Альянсом з ВІЛ/СНІД, міжнародною компанією соціологічних досліджень TNS, за підтримки ГО "Юридична Сотня" та Ради волонтерів при Міноборони.
При тестуванні військовослужбовців на полігонах, в навчальних центрах рівень захворювання на вірусний гепатит С становив 2,5 %, а серед військовослужбовців, які пробули в АТО тривалий час, готувались до звільнення в запас, чи вже були звільнені на момент опитування, кількість інфікованих була майже в двічі більшою – 4,5 %.
Такі дані відображають ситуацію не лише в лавах Збройних сил, та інших силових структурах, задіяних в АТО, а й свідчать про ситуацію в країні в цілому. Адже значна кількість осіб, залучених до збройних сил та АТО, – це мобілізоване мирне населення.
Проблема боротьби з вірусними захворюваннями має багаторівневий характер. По-перше, на державному рівні не проводяться інформаційно-роз’яснювальні роботи щодо шляхів попередження, діагностики та боротьби з захворюваннями.
По-друге, відсутні умови для діагностики.
По-третє, недофінансовані програми попередження та лікування таких захворювань.
Всі ці питання набирають додаткової актуальності, якщо їх розглядати в контексті особливого періоду та необхідності якісного укомплектування Збройних Сил України.
Наказ міністра оборони від 14 серпня 2008 року "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" регулює питання проходження медичних оглядів військовозобов’язаними, резервістами та військовослужбовцями як в ЗСУ, так і в усіх інших силових структурах, за винятком Державної прикордонної служби України та Служби з надзвичайних ситуацій.
При цьому, медичний огляд, який проходять призовники та контрактники суттєво відрізняється від того, який проходять особи, яких мобілізували.
Наприклад, мобілізованих не тестують на цілу низку вірусних захворювань, які в умовах стресових ситуацій та значних фізичних перевантажень можуть загострюватись та приводити до фатальних наслідків.
Причиною цього є справді слушний аргумент, що мобілізація в країні оголошується не просто так, а лише за наявності явної загрози безпеці та необхідності залучення населення до оборони держави. За таких обставин призивається все обороноздатне населення – кожен, хто може тримати в руках зброю.
Проте, указом президента від 14 квітня 2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" в країні було запроваджено особливий період у зв’язку з проведенням антитерористичної операції.
В подальших указах президента йде мова про часткову мобілізацію на особливий період. Не оголошення військового стану та не запровадження повної мобілізації свідчить про відсутність необхідності в залученні всього обороноздатного населення до військової служби.
Відповідно існує можливість вибору найбільш придатних представників населення, а не хворих, які в будь-який момент можуть вивести цілі підрозділи з бойового строю.
Враховуючи, що особи, які були призвані під час мобілізації на особливий період, прирівнюються до військовослужбовців за контрактом, тож логічно було б привести у відповідність Наказ МОУ №402 та забезпечити однакові умови проходження медичних комісій для контрактників та мобілізованих.
Однак, за 2 роки АТО положення цього Наказу так і не були адаптовані до реалій сьогодення і не передбачають практичних рішень у сфері медичного забезпечення захисників України.
Одним з основних аргументів проти введення обов’язкового тестування мобілізованих на гемоконтактні вірусні захворювання – гепатити В, С, ВІЛ/СНІД, торч інфекції – є брак фінансових можливостей щодо проведення тестування. Вартість проведення тестування дійсно не маленька.
Окремий експрес тест потрібен для тестування на гепатит В, гепатит С, ВІЛ/СНІД та торч інфекції (сифіліс). Ціна кожного експрес тесту в середньому становить близько 70 гривень, якщо орієнтуватись на ціни в інтернет-аптеках.
Відповідно витрати на тестування однієї особи складають приблизно 240 гривень. За даними Центральної військово-лікарської комісії Міністерства Оборони, за 2015 рік медичний огляд в рамках процесу мобілізації пройшло близько 1 мільйона громадян.
Проте, з них були призвані на військову службу лише 180 тисяч осіб. Відповідно висновок – решта була відсіяна внаслідок невідповідності за якимись іншими критеріями.
Очевидно, медичний огляд мобілізованих повинен проходити в два етапи. Тестування тоді буде проводитись лише серед тих, хто реально підлягає залученню до військової служби.
Тобто вартість тестування військовозобов’язаних, які підлягають мобілізації не обов’язково встановлювати на рівні 240 мільйонів гривень з розрахунку, що тестування має пройти кожен з 1 мільйону запрошених до військкомату (хоча, це було б бажано за ідеальних обставин).
Достатньо тестувати тих, хто пройшов попередню медичну комісію, відповідає службовим та іншим характеристикам.
Аргументом проти внесення змін до Наказу №402 є також те, що особа може відмовитись здавати аналізи на вірусні захворювання.
Дійсно, згідно статті 43 закону "Про Основи законодавства України про охорону здоров’я", будь-які медичні огляди (діагностика) не можуть проводитись без згоди пацієнта. Проте, згідно статті 65 Конституції, яка є основоположним законом, тобто має вищу силу, "захист Вітчизни (…) є обов’язком громадян України".
Відповідно, при відмові від медичного огляду вважається, що особа здатна виконувати свій конституційний обов’язок і така особа зараховується на військову службу. Тестування на вірусні захворювання – це лише ще один етап медичного огляду, тому дії в разі відмови будуть такі самі.
Дещо серйознішим зауваженням є те, що при видачі результатів тестів, потрібно забезпечити негайну підтримку особам, в яких будуть виявлені захворювання. Проте, – це питання надання правильної інформації щодо подальших дій, роз’яснення можливих причин захворювання, шляхів пошуку лікування.
Чи повинні служити особи, які мають позитивні показники вірусних захворювань, – це ще одне питання. Враховуючи те, що в країні існує реальна загроза збройного протистояння та конфлікт може в будь-який момент спалахнути з новою силою, напевне, все ж доцільно мати повністю обороноздатну армію.
Це означає, що потрібно вжити всіх заходів для зменшення ризиків вибуття будь-кого з бойового строю. Відповідно, бажано до бойових дій допускати максимально здорових осіб.
В той же час, особи, в яких виявлені гепатити чи інші серйозні вірусні захворювання, можуть направлятися на службу в тилу та виконання військового обов’язку подалі від поля бою.
Врешті, непроведення тестування серед мобілізованих ставить під питання умови служби контрактників. Перед укладанням контракту проходження повного медичного обстеження, з тестуванням на вказані вірусні інфекції, є обов’язковим.
По-перше, це робиться з метою забезпечення стовідсоткової бойової готовності військових підрозділів.
По-друге, обстеження проводять для забезпечення високого рівня охорони здоров’я серед військовослужбовців та зниження ризиків здобуття захворювань під час виконання обов’язків військової служби.
Таким чином держава убезпечує себе від додаткових збитків, пов’язаних з виплатою компенсації військовослужбовцям, які отримали захворювання під час служби.
Натомість, виходить, що замість гарантування певних умов служби, держава ставить контрактників в умови, за яких вони нестимуть службу поряд з мобілізованим, які тестування не проходять.
Якщо все ж виходити з того, що тестування мобілізованих необхідне, то положення Наказу №402 повинні передбачати наступний алгоритм дій.
Варто зауважити, що для Міністерства оборони таке тестування не потягне додаткових бюджетних видатків. Як правило, медичні комісії проводяться на базі комунальних лікувальних закладів, а, відповідно, видатки покриваються з місцевих бюджетів.
Може постати питання закупівлі експрес тестів та створення умов для подальшого тестування при розгорнутому обстеженні. Дійсно, в цьому плані можливості держави можна назвати обмеженими.
Проте, в такому випадку, не слід нехтувати допомогою, яку пропонують благодійні фонди та міжнародні організації, діяльність яких направлена на боротьбу з гепатитами, ВІЛ/СНІДом та іншими вірусними захворювання.
Той же Всесвітній Альянс в свій час був готовий надавати безкоштовні експрес тести для тестування військовослужбовців.
Перевагою запровадження тестування для того ж Міноборони є змога уникнути залучення до військової служби осіб, які досить імовірно потребуватимуть лікування ще до завершення військової служби.
Таке лікування сплачується саме з бюджету відомства.
В той же час, якщо захворювання буде визнано таким, що було здобуте під час військової служби, тягар виплат за втрату працездатності внаслідок такого захворювання також ляже на державу.
Враховуючи, що курс лікування на одну людину стартує з 4 тисяч доларів США, навіть фінансові переваги його проведення є очевидними.
Леся Василенко, голова "Юридичної Сотні", для УП
