"Чиї" ви, бойовики з-під КМДА?
Знаєте, ми цілком правильно звинувачували військових РФ, які захоплювали Крим у відчутності честі. Я про відсутність розпізнавальних знаків.
Ми вважали і вважаємо, що напад на чужу країну без шевронів – ганьба для військових. А захоплення адмінбудівель людьми в камуфляжі без тих самих розпізнавальних знаків надовго врізалося в нашу пам'ять як символ ганьби і буди.
21 квітня ми стали свідками чергової ганьби. Причому, в серці України.
Група невстановлених осіб у мілітарному однострої, у бронежилетах і спеціальних рукавичках для рукопашного бою, на чолі з цією людиною, що на фото нижче, захопила перший поверх приміщення Київської міської ради.
Групу невідомих туди привезли автобуси. Судячи з табличок, транспорт схожий на той, що належить комунальному підприємству "Київпастранс", однак ця інформація потребує додаткової перевірки.
Завезли на територію, де діє спеціальний пропускний режим, і зупинилися буквально за метри від стоянки автомобіля міського голови Віталія Кличка. До теми спецрежиму ми ще повернемося.
Депутат Київради Володимир Назаренко попросив невстановлених осіб представитися й продемонструвати документи. Вони відмовилися в грубій формі.
Почалася суперечка, яка продовжилася вже у внутрішньому дворі біля згаданих автобусів.
На прохання депутата на місце прибула група депутатів-свободівців з помічниками і працівниками секретаріату. Почалася суперечка. Невстановлені особи відмовлялися представлятися, посилаючись на такого собі "старшого".
Прибули Володимир Прокопів, секретар Київради, і Володимир Бондаренко, голова Апарату КМДА. Прокопів клявся-божився, що не знає, хто ці люди, що вони роблять на території і в приміщенні міськради та як вони туди потрапили.
Охорона, яка їх пропустила, теж розводила руками.
Судячи з усього, спустилися з неба прямо на стоянку Київради.
Поки тривала розмова, невстановлені особи вийшли з автобусів і спробували заховатися в приміщенні міської ради. Варто сказати, що через специфіку планування, такі можливості там є. Депутати кинулися навперейми, однак їх зустріли акцентованими, прицільними ударами в різні частини тіла.
Я сам особисто бачив, як Прохора Антоненка тримали обхватом за горло і били в скроню. Потім мене самого звалили з ніг і почали прицільно бити ногами щосили.
Потім вони відступили і зайняли перший поверх. Весь цей час на місці були присутні працівники поліції, які нічого не зробили, аби захистити людей від агресивно налаштованих невідомих осіб, які мали чисельну і фізичну перевагу. Більше того, захоплювачі утримували чотирьох чоловік і відпустили їх лише тоді, коли стало зрозуміло, що декому з них потрібна госпіталізація.
Фактично ми зіткнулися з випадком захоплення адміністративної будівлі в столиці України невідомими особами. Якими були їхні мотиви – нікому не було відомо.
Вони здійснили напад на депутатів Київради, які жодним чином не загрожували їх життю та здоров'ю.
У столиці зросли метастази хвороби під назвою "зелені чоловічки".
Після всього цього Прокопів і Бондаренко з місця подій зникли. Пізніше секретар Київради через свою прес-службу відхрестився від відповідальності за те, що сталося. А мер Віталій Кличко катається на смішному велосипеді, поки в мерії відбувається абсолютний маразм. У нього під носом.
І Прокопів, і охорона установи зайняла позицію "нічого не знаю, нічого не бачив". Мовляв, ніхто не знає, що це за люди і звідки вони взялися.
Ну що ж. Давайте розберемося.
Керівництво міста
На територію стоянки Київради у внутрішньому дворі потрапляють автобуси імовірно комунальної власності. Вони привозять людей, які побили депутатів. Охорона їх пропустила. Там діє спецрежим пропуску, і просто так нічия автівка туди не потрапляє.
Отже, представники охорони об'єкта і керівництво міста в особі мера і голови КМДА Кличка, секретаря Київради Прокопіва і голови апарату КМДА Бондаренка – виявляється, не знали, що фактично на їхнє робоче місце прибувають понад півсотні бійців у відповідному спорядженні?!..
Далі – більше.
Випадкова сутичка зі свободівцями, які єдині перейнялися тим, що в міській раді роблять підозрілі особи, викрила дещо інше.
За декілька годин до згаданих подій, прямо біля центрального входу в міську раду, відбулася ще одна сутичка. МАФовики, які пікетували мерію, намагалися прорватися в приміщення.
Однак на заваді їм стали … ці самі люди!
Відразу хочу сказати, що торгівля алкоголем мене не обходить і предмет пікету я детально не вивчав. Мене цікавить саме випадок бійки, яка сьогодні відбулася.
Так от, депутат Київради від "Солідарності" Олег Петровець пише, що "під Київрадою сутичка МАФовиків із – увага! – правоохоронцями".
На наведених у ФБ фото я бачу ту саму форму і вже деякі обличчя без "балаклав". Шкода, що не було можливості предметно посерфити в інтернеті, поки давав свідчення в якості потерпілого.
Ось деякі з цих горе-заробітчан без масок.
Представники столичної влади заплуталися в тому, знають вони цих людей, чи ні. Хто ці люди? Правоохоронці, які так боялися представитися, що полізли в бійку з депутатами? Чи "тітушки" на службі у Кличка і Ко? Чи невідомі "йовбаки"?
Треба вже якось визначатися.
У депутата від "Солідарності" Михайленка своя версія. Він вважає, що "погром організували провокатори, найняті власниками крупних мереж МАФів". При цьому він викладає на свій сторінці в соціальних медіа фото розтрощених дверей, які "йовбаки", чи як їх там, розтрощили під час побиття депутатів.
Я підтримую позицію депутата Михайленка з приводу того, що торгівлю алкоголем в МАФах треба забороняти. От тільки вважаю, що брехня – це негарно.
Крім того, припустімо, що "МАФовики", які йшли в лобову атаку на міськраду – провокатори. То хто тоді ті, хто відбивали цю атаку, а потім самі напали на депутатів?
Складається враження, що бійки 21 квітня у міськраді – не більше ніж політико-бізнесові розбори на столичному рівні. При чому, влада прикривається найнятими молодиками, завдання яких просте: бити й калічити людей.
І є цілком притомні підстави вважати, що це робиться, як мінімум, з відома місцевої поліції, а як максимум – на її сприяння.
Поліція
Щодо дій поліції. Давайте тут теж зупинимося детальніше.
У цей день під приміщенням Київради відбувався мітинг. Безпеку охороняли працівники поліції. Були вони присутні й у внутрішньому дворі. Якщо поліція контролювала периметр Київради – керівництво поліції Києва не знало, хто туди потрапляє?!..
Коли "тітушки" чи "йовбаки", чи як їх там, почали бійку, кілька працівників поліції просто за цим спостерігали. Це перший момент.
Другий момент полягає в тому, що підрозділи Нацгвардії, які прибули на місце, не просто вивезли нападників власним автобусом, не давши можливості навіть перерахувати їх. Вони не встановили особу жодного з цих людей. Принаймні офіційно. І відмовилися виконати нашу вимогу, як потерпілих, змусити нападників зняли "балаклави" і відкрити обличчя.
Усе це бачили на власні очі журналісти, які прибули у двір відразу після бійки, а разом з ними ще кілька десятків активістів, які не мали відношення до події, але дізналися про неї й прибули на місце.
Процес "упізнання" у райуправлінні поліції більше скидався на фарс.
Очевидно, що після того, як кілька чоловік у балаклавах било лежачу людину, а потім останню завели в зал, де сиділо більш ніж півсотні людей для впізнання – дуже складно когось впізнати.
Крім того, єдиної людини, яка своє обличчя не ховала, там не опинилося.
Її просто не затримали. У відповідь на запитання, чому так сталося, правоохоронці не знайшли нічого кращого, ніж грубо огризатися.
Мова йде про особу з першого фото. Цей чоловік всім єством демонстрував, що він головний серед нападників і всіляко демонстрував упевненість у власній безкарності.
По дорозі до Шевченківського районного управління поліції його чомусь не стало.
Серед тих, кого впізнавали потерпілі, його не було, хоча доказів його присутності в цьому ганьбищі достатньо.
Давши тій людині втекти і не відкривши обличчя нападників для того, щоб журналісти могли їх сфотографувати та ідентифікувати – правоохоронці фактично перешкодили встановленню об'єктивної істини у справі.
Наостанок ще один момент.
Коли ми знайшли Назаренка, він був в оточенні як невідомих осіб в камуфляжі, так і поліцейських. Збоку це виглядало, наче правоохоронці і захоплювачі-бойовики були заодно.
Після проведення слідчих дій усіх нападників відпустили.
І не просто відпустили, а організовано вивезли з райвідділу.
Висновки
По-перше, те, що відбулося 21 квітня в Київраді – це нестерпна ганьба, цитування вироку правоохоронній системі і власне вирок нинішній столичній владі.
Правоохоронці, замість того щоб захищати законослухняних громадян, захищають тітушок і різного роду погань, яка перетворює нашу столицю на ще один фронт.
Зверніть увагу на це фото. Банальна річ, але це ганьба.
Для київського мера Віталія Кличко побиття "тітушками" мешканців Позняків, які протестують проти незаконної забудови на Здолбунівській, – це "конфлікт між громадянами".
Протягування хитрістю знищення історичної частини міста заради будівництва парковок – цілком нормально.
Тепер ані він, ані його заступники, ані керівник апарату органу, який він очолює, не відають, хто перебуває на території підконтрольного їм органу, куди неможливо потрапити, не отримавши спеціальний дозвіл. При цьому ці особи прибули туди на транспорті, схожому на комунальний.
І це далеко не повний перелік "досягнень" столичної влади за останній час.
Як громадянин, я вражений цинізмом і самодурством столичної влади. Як потерпілий, я категорично проти того, щоб у цій справі шукали крайніх, як і в справі про обвал будинку на Богдана Хмельницького.
Я вважаю дії Прокопіва і Бондаренка абсолютно позбавленими логіки та ознак чоловічого достоїнства. Вважаю, що під керівництвом цього секретаря міськради не може відбуватися більше жодного пленарного засідання.
Після таких подій керівництво міста має піти у відставку. Так само має піти керівництво столичної поліції. Столичні посадовці мають відповідати за те, що сталося.
А пан Кличко має показати приклад підлеглим та припинити уникати відповідальності за ті безчинства, які відбуваються в очолюваному ним місті.
Кияни не заслужили на цю ганьбу. Досить брехати.
Олександр Солонько, спеціально для УП
УП 100. Поза межами можливого
"Українська правда" представить свій другий в історії рейтинг лідерів — сотню українців, які роблять найбільший внесок в незалежність та майбутнє України.
