Допаноміка, або Панель "скучних" облич
Востаннє до публіки в Україні Янукович виходив у Харкові. Після евакуації скарбів Межигір'я він подався до "першої столиці", щоб гучно виступити на форумі "Юго-Востока".
Однак, поки Янукович добирався, Добкін і Кернес встигли відмовитись від ідеї форуму. Мабуть, не хотіли відволікатись від пакування валіз.
Тож Януковичу довелося записувати відеозвернення із якогось бункера і швидко лаштуватися в дорогу – у Ростові і ЗМІ лояльніші, і в його легітимність й обіцянки повернутися ще хтось вірив.
Добкін і Кернес нікому нічого не обіцяли, а після втечі взяли і повернулись. При тому не лише в Україну, а й у велику політику: перший обрався депутатом Ради, а другий, як завжди, – мером Харкова. У футболках "Беркут", звичайно, не походиш, але жити можна.
Однак уже після двох років без Януковича харківським босам таки стало нудно, тож на 18 квітня 2016 року оголосили Антикорупційний форум Опоблоку.
Час минає, а коло спікерів на таких зустрічах лишається усе тим самим. Правда, Добкін трохи полисів, Олена Бондаренко підупала на голосі, а Королевська говорить не про "кішчачі магазини", а про "мир і стабільність" – загалом же усе цілком витримано у дусі старих добрих сіверодонецьких з'їздів.
Однак часом учасники форуму говорили про те, чого ж насправді з'їхались у Харків.
Олена Бондаренко: "Що ж зараз для нас є найважливішим в Україні? Це, перш за все, вибір тих людей, які здатні країну вивести із кризи. Ви знаєте нашу команду, зараз вона в опозиції, але ми це робили неодноразово. У нас є досвід і компетентність".
Добкін був не менш патетичним, але не забував і про базовий електорат, то тут, то там вплітаючи щось про бабусь, про мирне небо, про війну. Але коли дійшло до суті, то він ще точніше за Бондаренко пояснив, проти кого, власне, ОБ буде боротись:
"Я президента не беру. Він взагалі відповідає за все, що відбувається в країні. Він на себе цю відповідальність брав, і йшов, знаючи, куди йде. Тому, прийде час, і він відповість за все, що відбувалось... "Партія війни" у нас сьогодні складається з секретаря РНБО, голови Верховної Ради, МВС, одного з найважливіших міністерств – юстиції, низки губернаторів… Їхній електоральний рейтинг рівний нулю, і будь-яка спроба встановити мир призведе до того, що вони втратять усі перелічені посади, а деякі – ще й свободу".
Чому Добкін зосередився виключно на посадах, які зараз займають члени "Народного фронту", поки неясно. Можливо, просто партійна заздрість: ОБ так старається наростити рейтинг, а Яценюк і його команда спокійно обходяться і без цього.
Розповідаючи про ворогів, Добкін так розгорівся, що вирішив на вимозі перевиборів Ради і президента не зупинятись, і попросити ще й змін до Конституції:
"Там на першому місці, найбільшими прописними буквами має бути прописано, що головна цінність в Україні – це людське життя".
І воно наче нормальна вимога. От тільки у чинній Конституції у першому ж розділі вже написано "Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю".
Чим діюча норма не задовольняє Добкіна, він так і не пояснив. Може, шрифтом? Не можемо ж ми припустити, що депутат не читав навіть першого розділу Конституції.
Подальші спікери на форумі взяли ліричну паузу. Олена Лукаш вирішила поділилась зі слухачами своїми страхами:
"В душе моей огромная тревога. Опасность подстерегает нас везде, в любое время суток".
Олександр Вілкул завів стару, але душевну пісню про "відновлення кооперації" з Росією, шкідливість "однополярності" для України, про спад і тому подібне. Після "термінового поновлення співпраці з БРІКС" Вілкул раптом звернув на іншу тему і згадав про Раду:
"Там більше 50% неадекватних людей. По-простому кажучи, хворих на голову. Чесно кажу", – наполегливо переконував Вілкул, хоча всі, хто на нього дивився, повірили і з першого разу.
Тож коли Королевська вийшла на трибуну і почала закликати "до адекватності", ніхто уже особливо не дивувався.
"Ми маємо об'єднати свої зусилля… Наша задача – знайти в собі сили і сміливість. Не боятись… Ми стали уже мудрішими, уже сильнішими. Ми пройшли за ці два роки серйозний стрес-тест, і зараз готові для дій. Я сьогодні закликаю до адекватності... От, уже починається, така ж реакція неадекватності і страху, що ми сьогодні зможемо зібратись і відкрито заявити свою позицію. Це позиція їхнього страху на нашу силу", – схвильовано, прагнучи сказати все, що наболіло їй за ці "два роки стресу", кричала Королевська.
Атмосфера напружувалась. Рятувати ситуацію і заразом підвести підсумок вийшов Борис Колесніков. Права рука Ахметова говорив коротко і по суті:
"…Сьогоднішня влада обдурила людей. І це не дивно, бо її адепти останні 15-20 років отримували гранти з-за кордону. Отримували гранти, тобто зарплати, в урядів західних країн...
…Ми "йдемо в ЄС" – це як у радянському анекдоті. Космонавтів викликали у ЦК і кажуть: "Раз американці полетіли на Місяць, то ми полетимо на Сонце". Космонавти кажуть, "Друзі, ми ж згоримо". А їм: "Ви що думаєте, що у ЦК сидять дурні? Ви полетите вночі"…
…Добившись миру, шляхом неухильного виконання Мінська-2, увівши миротворчі сили, провівши вибори за українськими законами під контролем української ЦВК, можна буде говорити про початок реінтеграції Донбасу".
І поки один за одним змінювалися спікери "опозиційного форуму", говорили про мир і реванш, про "зміну сил ненависті і зла силами розвитку й миру" десь тихо так, на задньому плані поступово наростав страх.
А що, як після всього на сцену вийде і він сам – Віктор Федорович? Схоже, з присутніх у залі здивувався б мало хто.
Роман Романюк, УП
