Про причини урядової кризи: відтермінована розплата
Дискутуючи з Сергієм Тарутою на 112 каналі, несподівано почув чергову легенду, яка починають вкорінювати в свідомості людей – начебто урядова криза є результатом протистояння прем'єра Арсенія Яценюка і президента Петра Порошенка.
Поки цей політтехнологічний міф не пустив глибоке коріння, хочу нагадати нашу недавню історію – як розпадалася коаліція.
На початку коаліція "Європейська Україна" налічувала 302 депутата і складалася з п'яти партій: БПП, НФ, "Самопоміч", РПЛ та "Батьківщини".
1 вересня 2015 року, після оголошення Олега Ляшка про перехід його фракції в опозицію, у коаліції залишилось 281 депутат і 4 партії.
Ще у травні-2015 заступник голови "Батьківщини" Сергій Соболев запевняв, що їхня фракція з коаліції вийде останньою, і ще раз підтвердив цю тезу в листопаді. Утім, 17 лютого 2016 року "Батьківщина" залишила коаліцію, а вихід "Самопомочі" наступного дня зробив кількість депутатів меншою від 226-ти.
Відтоді до останнього часу коаліція існувала тільки де-юре, завдяки хитрощам Олега Ляшка, фракція якого не подала формальної заяви про вихід.
Минулого тижня "Європейська Україна" розпалася остаточно, з офіційним підтвердження про вихід РПЛ з коаліції 29 березня.
Власне, залишився тільки кістяк: БПП та НФ, які станом на 31 березня разом мають 222 голоси.
Чи можна називати цей процес розпаду – "конфліктом президента з прем'єром"?
Звичайно ж, ні. Натомість факти показують конфлікт прем'єра насамперед з коаліцією – точніше з РПЛ, "Батьківщиною" та "Самопоміччю", які її зруйнували.
Варто зазначити, що Олег Ляшко петляв до останнього і подав заяву про вихід з коаліції лише під тиском звинувачень у непослідовності.
Можливо, і "Самопоміч" не вийшла б 18 лютого із коаліції, якби днем раніше першою демарш не вчинила "Батьківщина".
Ризикну припустити, що прихованим головним двигуном цього руйнування стала Юлія Тимошенко, для якої дострокові вибори мають найбільші резони через зростання рейтингу партії. Також не варто скидати з рахунків бажання помститись Арсенію Петровичу за розкол її політичної сили.
В останніх коментарях щодо Яценюка Юлія Тимошенко не стримує емоційних оцінок, називаючи прем'єра "пофігістом" та "невігласом".
Лідер "Батьківщини" навіть заявила, що не треба було призначати Яценюка на прем'єра. Виглядало досить дивно, адже її фракція голосувала за його призначення і входила до коаліції та мала представників в уряді.
Конфлікт Юлії Тимошенко і Арсенія Яценюка тягнеться з 2014 року – часу, коли найбільша всеукраїнська партія "Батьківщина" розкололася на "Батьківщину" і "Народний Фронт". Разом з Яценюком Юлію Тимошенко тоді залишили цілий ряд яскравих політиків, які потягнули за собою цілі обласні структури.
Про небезпеку саме такого завершення колишнього об'єднання "Фронту змін" і БЮТ – я, як член Політради "Батьківщини", неодноразово попереджав у 2012 році. Спочатку не публічно, намагаючись передати листи лідеру партії до в'язниці. А після завершення виборчої кампанії, коли мої заклики вже не могли нашкодити результатам голосування, я публічно закликав Арсенія Яценюка подати у відставку з керівника об'єднаної "Батьківщини".
Зрозуміло, що після винесення конфлікту у публічну сферу я змушений був звільнитися з партії, де працював з 2005 року, адже у Харкові мене тоді не почули.
Утім, мій маленький демарш – лише ілюстрація початку конфлікту, розквіт якого ми спостерігаємо в національному масштабі тепер. Як любить казати Юлія Володимирівна, вона тільки тепер змогла "трошки потримати опонента за горло".
У результаті уряд Яценюка лихоманить по-справжньому, і попри всі бравурні заяви прем'єра, конфлікт з найефективнішою опозиціонеркою України закінчується для нього фатально. Попереду буде тільки відставка. І чим далі відтягується цей день, тим більшими і довготривалішими будуть наслідки, які очікують на Арсенія Петровича після остаточної поразки Юлії Володимирівні.
Наразі найголовніше у тому, щоб від бійки цих старих опонентів не постраждала країна.
Певні проблеми ми вже отримали. Але якщо підемо на дострокові вибори Верховної Ради – сьогоднішні негаразди згадаємо з усмішкою.
Соціологічні опитування свідчать, що до парламенту пройдуть 7 або й 8 політичних партій: БПП, "Батьківщина", Опозиційний Блок, "Самопоміч", РПЛ, "Свобода", "Укроп" і можливо "Громадянська позиція". Не виключено, що збережеться навіть депутатська група НФ за рахунок перемоги ряду кандидатів у мажоритарних округах.
Найбільша проблема буде в тому, що жодна з фракцій не буде мати ні 138, ні 80 депутатів. Скоріше за все, найбільше зростання отримає "Батьківщина", десь до 65 депутатських місць.
Відтак, коаліція буде налічувати не дві, і не три – а цілком можливо, цілих 6 фракцій: "Батьківщина", "Самопоміч", РПЛ, "Свобода" і "Укроп" та ГП – або, наприклад, БПП, "Батьківщина", "Самопоміч", РПЛ та ГП.
Замисліться над цим складом коаліції – це буде не влада, а справжня "Кайдашева сім'я".
Тож чи варто потратити близько 2 мільярдів гривень, щоб отримати нові конфлікти, нові протистояння і повну безпорадність влади?
Незважаючи на те, що я добре розумію описаний для вас прихований конфлікт, з якого почалася урядова криза – не скажу, що я знаю, як найкраще вийти з цього протистояння.
На мою думку, підходить будь-яка коаліція, яка гарантує стабільність уряду і розвиток України.
P.S. Пам'ятаю, на початку 80-х були популярні індійські бойовики з фальшивими пристрастями серед багатих сімей, причому один з героїв неодмінно втрачав пам'ять. Найпопулярнішим з них був фільм "Затянувшаяся расплата". Пам'ятаю, як хлопчаками ми, затамувавши подих, чекали – коли ж нарешті переможе, як ми думали, "наш" герой…
Віктор Уколов, спеціально для УП
