Не допустити Яценюка до землі українського народу
Коли політик не може запам’ятатися людям хорошими і корисними справами, йому залишається робити лише гучні заяви і обіцянки. Прикро, коли цим політиком є прем’єр-міністр держави. І ще гірше, коли ці заяви суперечать закону і здоровому глузду.
Днями глава українського уряду Арсеній Яценюк виступив з ініціативою продати на аукціоні 1 мільйон гектарів землі з державної власності. Заява безвідповідальна і позбавлена будь-якого сенсу.
Торгувати землею в Україні нереально з кількох причин. Найголовніша і найбільш очевидна із них – це мораторій на продаж сільськогосподарських угідь, накладений Верховною Радою і підписаний президентом.
Парламент не уповноважив прем’єра на продаж землі. Хіба що Яценюк робитиме це незаконно. І навіть якби до цього дійшло, то не уявляю, хто з інвесторів наважився б вкласти гроші у таку аферу.
Крім того, якщо немає законодавчої бази, то неможливо навіть говорити про якусь об’єктивну ціну на землю.
Але є ще одна – неформальна причина, через яку не можна продавати землю. І ця причина є навіть важливішою, ніж закон, який в принципі можна поміняти.
Йдеться про те, що люди – їхні батьки, або діди, які колись працювали на землі, не за власною волею опинилися одні в колгоспах, іншим же "пощастило" опинитися в радгоспах.
На той час великої різниці не було. Землю відібрали у всіх. Але коли дійшло до розпаювання вже у незалежній Україні, то земельні наділи отримали лише працівники колгоспів.
Люди з радгоспів опинилися без паїв, і цю землю прийнято вважати також державною. Насправді ж немає ніякої державної землі, є земля українського народу.
Чесна держава мала б завершити цей несправедливий процес розпаювання і тільки тоді говорити про продаж земель. Адже ніхто, навіть така людина, як Яценюк, не має права просто так розпоряджатися спільною власністю тих людей, які в силу лише формальних причин поки що не отримали свої паї.
Цю несправедливість потрібно виправляти якомога швидше, доки якомусь недалекому політику все-таки не вдасться розпродати землю і знищити сподівання людей отримати свої власні наділи.
Адже єдиним розпорядником головного багатства України – її землі – відповідно до Конституції є народ України, а держава повинна забезпечувати лише збереження цього ресурсу.
Не можна нинішнього українського прем’єра допускати до землі українського народу. Такі його заяви – це приклад того, до чого може докеруватися уряд, який працює без реальної програми, якому висловлено недовіру, але залишено біля державного керма в силу лише кулуарних домовленостей.
Очевидно, що, на думку Яценюка, його ініціатива має сприйматися людьми як щось дуже реформаторське і толкове. Насправді ж це повне безглуздя, яке суперечить закону і попахує аферизмом.
P.S. Коли тільки прочитав заяву Арсенія Яценюка, ця ініціатива мене насправді сильно здивувала і налякала. Втім, судячи із слабкої реакції засобів масової інформації, на ініціативу прем'єра, його слова вже ніхто серйозно не сприймає і не приділяє їм аж такої уваги. І слава Богу.
Але й іншим не слід братися до вирішення питання української землі так легковажно.
Віктор Матчук, народний депутат, 2010-2012, для УП
