Спасіння Надії Савченко: від балачок до ефективних дій
Надія Савченко припинила сухе голодування. На жаль, їсти вона категорично відмовляється та обіцяє поновити голодування після винесення вироку суду.
Навіть людина, без медичної освіти знає, наскільки це небезпечно – критично небезпечно – для здоров’я ув’язненої Надії.
Ще одна радісна новина – піар-тиждень для українських політиків скінчився. Сподіваюсь, що написаних майже під трафарет, шаблонних блогів-закликів на кшталт "Нам нужна Надежда!" поменшає.
Адже, пане Гончаренко, скільки знаків оклику не став у заголовках, Надії це свободи не принесе.
Є, правда, ще й креативніші за Гончеренка. Хвора уява Ляшка, наприклад, створила фантастичну картину обміну Надії Савченко на президента України Петра Порошенка.
Особливого здивування це не викликає: ниций піар, треш та флуд на вкрай болючій темі для Ляшка вже давно став звичайною практикою.
Але, панове, давайте визначатися, чого ми хочемо досягти: піару на ув’язненні чи навіть смерті Надії, або ж її повернення в Україну?
Сподіваюсь, що все-таки повернення. А для цього з Москвою треба вести жорсткі та конструктивні переговори, причому говорити на рівних та без політичного піару.
А не вимагати світову спільноту тиснути на Москву чи давати гудки потягів на підтримку Савченко.
За два роки ми так і не визначилися в ключовому питанні: з Росією ми воюємо чи торгуємо? Судячи з усього – не воюємо, бо Росію хоч і визнали країною-агресором, проте війну не проголосили, воєнний стан не ввели, замість військовополонених у нас – "незаконно удерживаемые лица".
Та й про яку війну можна говорити, коли українську армію утримує та годує не держава, а населення – волонтери, активісти, матері й родичі солдат ЗСУ, коли "небоевые потери в АТО" склали вже 3 полки, понад тисячу українських хлопців.
Якщо відверто, то не знаю, чи воюємо ми з Росією, але те, що співпрацюємо та торгуємо на державному рівні – це факт. Та ще й з благословення та підтримки європейців.
Згадайте, скільки галасу наробило блокування транзиту російських фур до ЄС. Україні погрожували санкціями СОТ та штрафами, урешті-решт, від блокади вирішили відмовитись.
Санкції санкціями, а торгівля має відбуватися. Ще один факт: доходи трудових мігрантів регулярно поповнюють нашу скарбницю, враховуючи, що траншів від МВФ не було вже понад півроку, ці гроші для української економіки не будуть зайвими.
У нинішній ситуації українська сторона повинна наполягати на всебічному діалозі з Москвою. Необхідно залучати до переговорного процесу якомога більше сторонніх арбітрів і спостерігачів.
У такому випадку у Києва з'являється безліч союзників: це і країни Заходу, і держави СНД, і міжнародні інститути, і навіть громадянське суспільство, що піднімає голову в Росії.
Усе це вкупі посилить позицію і аргументи України та змусить Кремль дотримуватися взятих зобов’язань. А от розірвання дипломатичних стосунків – це справжня "політика страуса", намагання не вирішувати проблему, а втекти від неї.
Потрібно вже сьогодні якомога голосніше і ширше обговорювати майбутнє Донбасу і Криму, необхідно розставити всі крапки над і в торгових відносинах з РФ, важливо усувати ті штучні бар'єри, які імперативно встановила Москва, щоб шантажувати Україну.
І найважливіше – треба звільнити з полону Надію Савченко та всіх українських полонених.
До речі, про обміни. Спочатку Соскін, а згодом і депутат Іван Вінник пропонували обміняти Савченко на Медведчука. Це чергові піар-заяви. Як на мене, треба не міняти, а використати Медведчука та його зв’язки з Путіним для звільнення Савченко.
Якщо вірити Зигарю, то Медведчук – єдиний політик, до якого прислухається Путін. Це реальна можливість, а Україна сьогодні не може втрачати жодної з них.
Уявляю, яке збурення у деяких діячів – у того ж Гончаренка чи Ляшка – викличе така ідея. Але людей не обходять ваші внутрішньополітичні інтриги та квотові ігрища за місця в уряді. Людей цікавить результат. Повернення всіх полонених додому. Стабілізація економічної ситуації.
Президент сподівається, що до кінця року Україна поверне собі Донбас, він готовий скористатися своїм конституційним правом обміняти Савченко, щоб повернути її живою та здоровою в Україну?
Думаю, його в цьому підтримає не 54,7%, а всі 100% українців. Але для цього треба не говорити чи сподіватися, а діяти. Терміново, вже сьогодні.
І якщо звільнити полонених, чи вирішити будь-яке інше політико-економічне питання може Медведчук, то влада має звернутись до нього. ЗМІ пишуть, що він повернув чотири сотні вояків з полону. Тож, хай доведе, що діє в інтересах України, як про це часто запевняє у своїх заявах.
