Політична криза в Україні: хто винен і що робити?
Залишать уряд чи відправлять у відставку? Це було топ-питання останніх кількох місяців. Але чи варто воно такої уваги? Що б змінилось?
Перед тим як відповісти, спочатку визначимо діагноз. Підіб’ємо баланс #зрад і #перемог останніх двох років.
Наші #перемоги
Волонтерський рух. Принаймні п’ята частина населення дуже часто ділилася останнім, щоб допомогти армії, переселенцям та багатьом іншим.
Провал плану "Новоросія". Ще півтора року шанси на його втілення були вищими за 50%. Сьогодні це слово ви не почуєте на російських каналах.
Припинення широкомасштабних військових дій. В січні 2014-го були гарячі бої за аеропорт, в лютому – Дебальцево. Щодня ми втрачали десятки людей, сьогодні в найтрагічніші дні – одиниці.
Міжнародна антипутінська коаліція і підтримка України Заходом. Газпромівські гроші не змогли перебити українську дипломатію. Принаймні, поки що.
Формально чесні та прозорі вибори – президентські та парламентські у 2014-му році та місцеві у 2015-му.
А тепер #зради
Політика залишилася інструментом швидкого збагачення. Як і раніше, ті, хто нагорі, сідають на грошові потоки, беруть під контроль ресурсні міністерства та державні підприємства.
Одну "Сім’ю" змінила інша. Єдина різниця, нинішні входять до різних політичних таборів, а тому час від часу зливають інформацію про своїх опонентів.
Згортання реформ. Навіть ті невеликі зміни, які були зроблені, найближчим часом можуть бути помножені на нуль адептами старої корупційної системи.
Розчарування Заходу. США і Європа все більше схиляються до думки, що Україна є failedstate. Якби не агресія Росії, нас давно б залишили наодинці з власними проблемами.
Провал інформаційної політики. Як на окупованих територіях, так і в світі. Україна асоціюється з війною та корупцією. Думку про нас переважно формують російські медіа, у нас немає власного контенту та системи дистрибуції. Проект #Мінстець не злетів, хоча про такий фінал попереджали ще з самого початку.
Економічний провал. Мінус 10% ВВП, входження в п’ятірку найбільш депресивних економік світу за версією Bloomberg вкупі з перманентними рейдерськими захопленнями та корупційними судами – хтось ще вірить, що в Україну прийдуть інвестиції?
Схоже, що ми вичерпали постмайданний ресурс. Два роки після Революції Гідності – це було вікно можливостей, але свій шанс ми не використали.
За словами історика Ярослава Грицака, вікно зачинилося, але є ще коридор можливостей, хоча це вже справа найближчих 20 років.
Очевидно, що причина провалу українського бліц-кригу цього – аж ніяк не Яценюк. Він – скоріше продукт старої системи. Покращена англомовна версія безвідповідального політика-маніпулятора. Але його відставка без докорінної зміни системи управління нічого не дасть.
Якою може бути відповідь на сакральне питання "Що робити"?
Декілька ключових пунктів: зміна виборчої системи, звуження можливостей для виборчої агітації, жорсткий контроль за виборчими фондами, дочасні парламентські вибори.
Ланцюг "гроші-влада-гроші" має бути розірвано, а соціальні – відкрито. Лише прозоре фінансування, ліміт витрат на передвиборчу агітацію, відмова від класичних мажоритарних округів і системи закритих списків. Після цього – на вибори. Нинішня парламентська коаліція вже давно є формальною і недієздатною.
Нова Конституція з прописаними в ній повноваженнями антикорупційних органів, чітким розподілом гілок влади, (в нас не може бути два керівника виконавчої влади – президент і прем’єр-міністр!), широкими правами місцевих громад, незалежними судами.
Питання як буде прийматися ця Конституція? Вона має бути позбавлена політичного впливу з боку нинішніх гравців, а тому, скоріше за все, через Установчі збори.
Новий "план Маршалла" для України. Хтось знає, на що йдуть кошти МФВ та міжнародної донорської допомоги? В основному, це поповнення валютних резервів і проїдання. Це – шлях в нікуди. Повинен бути створений цільовий фонд, його кошти мають йти на високотехнологічне виробництво та кредитування під низькі відсотки малого і середнього бізнесу.
Після Другої світової війни США запропонували "план Маршалла". Це була підтримка зруйнованої Німеччини та інших країн для того, щоб вони не потрапили в сферу впливу СРСР, своєрідна капіталістична буферна зона.
Україна заслуговує на подібний план. Принаймні, з боку країн-підписантів Будапештського меморандуму та інших геополітичних гравців, які усвідомлюють наслідки гібридної війни з боку Росії.
Ось на чому варто фокусуватися, щоб не втратити все, що ми здобули за останні два роки.
Валентин Войтків, політолог, Центр стратегічних комунікацій, для УП
