Коротко – не ясно. Як коаліція в Раді стала фабрикою законів

Парламентська більшість все частіше стала вдаватися до процедури скороченого розгляду законопроектів. Формальний привід – прискорення реформ. Однак порушення правил роботи ВР несе загрозу зловживань, особливо коли обіцяні зміни малопомітні.

"Скорий поспіх – людям посміх", – говорить народна мудрість. Народні ж обранці не почуй фольклору – поспішний розгляд ключових для життя і розвитку України законопроектів.

Погляньмо на статистику. Нардепи з початку роботи до кінця жовтня запропонували всього 2407 проектів законів. 140 прийнято, 136 – підписано президентом.

96 з схвалених Радою – дві треті – пройшли через скорочену процедуру. Найчастіше мотив "вимоги часу" виглядає дивно – 26 з них не стосуються виконання коаліційної угоди.

Остання, нагадаємо, просунулась за рік роботи чи не на третину.

Відповідно до букви регламенту, законопроект проходить кілька етапів розгляду. У першому читанні обговорюються основні ідеї документа – у разі їх підтримки проект приймають за основу.

В іншому випадку, законопроект йде на доопрацювання, повторне перше читання або відхиляється.

Друге читання розглядає документ за статтями. У нардепів є можливість протягом 14 днів внести альтернативні пропозиції і правки до тексту після його прийняття за основу.

Після їх обговорення законопроект приймається в другому читанні і в цілому – або ж іде на третє читання.

Ця нечаста фаза саме і присвячена скрупульозній роботі над текстом: виправленню деталей, дрібних помилок і протиріч без зміни істотної частини документу.

За п'ять днів після другого читання депутати вносять зауваження. Регламент дозволяє приймати закони в цілому і на першому, і на другому, і на третьому читанні.

Однак, сама законодавча логіка підштовхує до трьох читань – прийняті закони повинні бути юридично і політично бездоганні.

За правилами, відмова від другого і третього читання має на увазі, що до законопроекту немає претензій ні в кого: парламентарів, президента, Кабміну, Нацбанку, юристів і експертів ВР та незалежних експертів.

Віце-спікер парламенту Андрій Парубій на одному із засідань озвучив суперечливу позицію: "Пропоную на сьогодні відставити трохи вбік застарілу традицію дискусії ... ми зможемо в інші дні провести більш широке обговорення. Ніяких дискусій, колеги, як у північного сусіда".

Мова зокрема йшла про зміни до Податкового кодексу та закон "Про міліцію".

Посилання на кращі російські парламентські практики звучить в стінах українського парламенту більш ніж недоречно. Варто згадати лише, скільки разів неуважність депутатів і відсутність адекватного обговорення призводило до прийняття неякісних законопроектів.

Скорочена ж процедура дозволяє парламенту якраз обійтися без "застарілих дискусій". З приводу документу вже не можуть виступати члени основного комітету, незадоволені законопроектом, немає заключного слова ініціатора.

Обговорення зводиться до двох позицій "за" і двох "проти" від нардепів та фракцій.

Прискорене прийняття замість виключення стало практично правилом ВР – 68,6% нових законів пройшли без детального обговорення.

І я тут вже навіть мовчу про проблему відповідності прийнятих за такою процедурою Угоді про асоціацію та праву ЄС в цілому, що може призвести по дефіциту транспозиції права ЄС до 98% на кінець цього року.

Під час дослідження прийнятих таким чином законів – деякі дивують "нагальністю і терміновістю".

Серед них: врегулювання діяльності капеланів 419-VIII, статус ветеранів війни для жертв протестів 715-VIII і 175-VIII, дозвіл релігійним організаціям створювати навчальні заклади 498-VIII і звільнення їх від оподаткування 420-VIII, позбавлення Віктора Януковича звання президента 144-VIII, обмеження при обранні на посаду керівника вузу 415-VIII.

Навіть така коротка характеристика законопроектів показує, що в рішення такого роду навряд чи потрібно рубати з плеча.

Зі схожою стрімкістю приймаються і закони, які відверто пахнуть лобізмом.

Держбюджет змінили: заради добудови Одеської обласної дитячої клінічної лікарні 680-VIII, підтримки вуглепрому 278-VIII, дозволу на введення в експлуатацію об'єктів, побудованих без дозволу на будроботи 92-VIII.

І якщо деякі документи ще можна виправдати терміновістю, інші викликають серйозне занепокоєння.

Так само швидко розглянули і ключові для політичної та економічної ситуації закони – про місцеві вибори 595-VIII або про технічні регламенти та оцінку відповідності 124-VIII.

Ситуація з іншими авторами проектів аналогічна – з прийнятих за ініціативою Кабміну із 99 законів, – 67 пройшли за скороченою процедурою, із 47 президентських – 35.

Більше того, при розгляді двох законів – 510-VIII про допуск військ інших держав в Україну і 711-VIII про зміни до закону про військовий обов'язок – депутати проголосували проти скороченої процедури.

Незважаючи на це, проекти розглянули і прийняли за півгодини.

Куди поспішаємо? Все більш часте і швидке прийняття законів парламентом вказує на тривожні процеси.

По-перше, ВР втрачає роль "місця для дискусій". Спроби опору темпам виливаються в переголосування необхідних законів по п'ять-шість разів.

Тиск вертикалі при Януковичі, виражений у вольовій руці Чечетова, змінився нібито на "вимоги часу".

По-друге, професіоналізм розроблених законів, що залишає бажати кращого, йде по похилій. Якість роботи страждає – вже зареєстровано десятки законопроектів для внесення правок до нещодавно прийнятих без зайвих обговорень законів.

На часі розпочати не тільки говорити але й вирішувати проблему недосконалості механізмів імплементації Угоди про асоціацію та невідповідності законопроектів, що виносяться на голосування, праву ЄС.

Нові правила для громадян і бізнесу по суті штампуються, і багато народних обранців не можуть повноцінно ознайомитися з проектами. Не кажучи вже про те, щоб дізнатися думку своїх виборців – що підточує основу представницької демократії.

Нинішній парламент став дитям багатьох надій і багатьох викликів: війна, економічна криза, євроінтеграція, декомунізація.

Вимоги суспільства до депутатів виросли – не можна просто взяти і несвідомо приймати важливі для майбутнього рішення. Неякісні ж закони просто вставляють палиці в колеса і без того неспішно їдучого воза українських змін.

Так, це вимагає часу, зусиль і навичок, не кажучи вже про відповідальність. Але хіба ж хтось сказав, що буде легко?

Леся Шевченко, для УП