Чи скористаємося ми шансом розпочати будівництво незалежного і справедливого суду?
Вирішуючи питання щодо способу оновлення судового корпусу, керівництво держави зобов'язано врахувати вимогу суспільства, оскільки перебуває на службі у нього, і має пам'ятати, для кого судді виконують роботу.
Недовіра суспільства до суддів і суду сягнула критичної межі, що доводить виключно одне: потреба в оновленні судового корпусу – це питання не майбутнього, а сьогодення.
Суспільство неодноразово висловлювалося на підтримку перепризначення суддів, що доводить і та кількість голосів, які набрала петиція до президента стосовно сприяння у реалізації цих планів.
Таке бажання обумовлено одним: мати захист від правового свавілля, у тому числі і влади. Люди не відчувають (не вірять), що суд хоче і може їх захистити. Таким чином, суспільство приречене на будівництво незалежного суду, як гаранта безпеки, бо це бажання є природним.
Що ж пропонує влада? Президент хоче провести переатестацію суддів, а керівник уряду наполягає на їх перепризначенні. Отже, єдності керівництва держави у цьому питанні поки що немає.
Щоб зрозуміти, як лікувати судову систему, треба встановити правильний діагноз хвороби, виявивши її дійсну симптоматику. У цьому питанні у суспільства, керівництва держави та судової системи немає суперечностей.
Основними претензіями до судової системи є: корупція, відсутність належних знань та високих морально-вольових якостей, яка доводить, що судді бояться влади. А сукупність цих симптомів доводить одне – ми не маємо незалежного суду, який є фундаментом правової держави. От тому і наш Український будинок періодично ламається.
Існує два варіанти вирішення цієї проблеми: ремонтувати фундамент чи будувати його заново. Я думаю, що відповідь на це запитання лежить у площині ризиків, які можуть виникнути при їх реалізації.
Будь-який будівельник скаже, що кращим варіантом є закладання нового фундаменту. Але при цьому виборі може виникнути питання збільшення витрат на вирішення проблеми. Однак, ці витрати є інвестицією в безпечне існування будинку на майбутнє.
Постає запитання, а що ж робити зі старим фундаментом? На мою думку, його можна і треба перебрати та використати деталі, які пройдуть перевірку (конкурс), при будівництві нового.
Тим самим, ми зменшимо витрати.
Якщо ж ми не розпочнемо будувати фундамент, то ніколи не будемо мати будинок, в якому проживатимуть комфортно і безпечно усі. А будувати новий фундамент треба паралельно з тим, як будуть проводитись роботи з демонтажу старого.
І інші конструкції будинку будуть змушені перейти на новий фундамент і почати перебудовуватися. Я гадаю, що мене всі зрозуміли правильно: старий фундамент – теперішня судова система, а новий – інвестиція в майбутнє.
А тепер запитання до влади і суспільства. Чи знають вони, хто такий суддя і для кого виконує роботу? Чому незалежний суд є фундаментом правової держави?
Для себе я знайшов відповідь на ці запитання не в законах, не в Конституції чи наукових працях, а в Біблії, яку називаю інструкцією життя, котра написана Тим, хто вдихнув у нас життя.
У цій Книзі чітко виписано, хто такий суддя, для кого виконує роботу і хто йому може допомогти. Це Книга Повторення Закону 1:16-17 і 2 Книга Хроніки 19:5-7.
Отож: суддя виконує роботу для Творця; Творець у справі суду; Творець готовий завжди прийти на допомогу у складних справах.
Яскравий доказ того, що Він допомагає суддям і Україні, є вирішення конфлікту між владою і суспільством у 2004 році. Той гострий конфлікт вирішився судовим рішенням, яке багато критикували, але воно зняло напругу, люди повірили у справедливість, і дало майбутнє нашій державі.
Якщо судді звертаються за допомогою до Бога і прислухаються до Його порад, то їхнє рішення набирає ознак праведності, а це вселяє людям віру у справедливість.
Однак Творець застерігає суддів. Ігнорування цих застережень призводить до прийняття рішень, які позбавлені праведності, а тому не можуть вважатися Його волею. Такими застереженнями є: встановлюйте тільки правду, не бійтеся сторін, не беріть дарунків.
Чи не здається вам, що симптоматика хвороби судової системи аналогічна повному недотриманню суддями цих застережень? Давайте будемо чесними, так воно і є.
От тому і зрозуміло, що суспільство не довіряє суддям, оскільки знає, що рішення, які прийняті з недотриманням цих застережень, є неправедними.
Як ви думаєте, що відчуває Творець, коли суспільство не довіряє суддям, які призвані виконувати роботу для Нього і рішеннями вселяти віру у Його справедливість, котра включає у себе і милість?
Важко, напевне, передати ці відчуття, але вони є болючими, і Він, я переконаний, прийме рішення. Яким воно буде – не знає ніхто, але треба пам'ятати, що Він діє через людину і в інтересах людини, яка для Нього є найдорожчим та складає суспільство.
А тепер спробую дати відповідь на останнє запитання. Фундаментом Божого престолу є закон і справедливість, у тому числі і милість. Фундаментом правової держави є такі ж складові, які захищаються судом, котрий підзвітний Творцю.
А суд, який підзвітний Богу, є дійсно незалежним.
Якщо говорити про себе, то я, як суддя і громадянин України, не бачу альтернативи відновленню довіри до суду інакше як через оновлення суддівського корпусу з проведенням прозорих конкурсів із забезпеченням права діючих суддів брати в них участь.
Якщо ж говорити про примирення суддів і суспільства через пошук шляхів об'єднання, то пропоную об'єднуватись навколо Божих інтересів, змінивши усі гасла одним: Слава Ісусу Христу! Амінь!
Роман Брегей, суддя, Кіровоградський окружний адміністративний суд, для УП
