Про відкликання депутатів. Кому вони служать?
Чи хоче президент, щоб депутати стали відповідальними? Думаю, що ні. Принаймні, не перед своїми виборцями. Таке враження складається, якщо почитати відповідь гаранта на петицію про "можливість дострокового відкликання будь-якої вибраної особи, що не виправдали довіри виборців", яка зібрала необхідну кількість голосів для реагування.
Президент відреагував, переправивши петицію Гройсману.
Голова ВР послав усіх ще далі, заявивши, що треба виробити такий механізм відкликання депутата, який не можна було б використовувати в якості політичного тиску.
Я розумію, що відповіді на петиції готує не особисто Петро Порошенко.
Але, вочевидь, люди, які це роблять, отримали таке право говорити від імені президента. І Гарант Конституції, вочевидь, подіяє їхню точку зору. Якщо відверто, то відповідь президента на бажання громадян активувати статтю 5 Конституції України, де йдеться про те, що: "…Народ здійснює владу безпосередньо…" – є банальною відпискою.
Якось дивно виходить у нашої влади: зняти депутатську недоторканність, відкликати, або ж арештувати депутата за поданням Генерального прокурора, який залежний від президента – це є позитивна реформа і зовсім не політичний тиск на народного обранця. А бажання відкликати представника народу виборцями, які його обрали і який не виконує взятих на себе зобов’язань – може мати політичний тиск!?
Українські політики вперто не помічають права громадян здійснювати владу безпосередньо.
Так, вони у кожному своєму виступі згадують народ і запевняють у бажанні служити йому. А на практиці все виходить навпаки. Партійні інтереси понад усе. І навіть у випадку, коли питання громадянами поставлено "руба", чиновники з АП формально "відіслали" більше ніж 25 тисяч громадян до низки законодавчих актів, які по-суті не працюють і працювати не будуть.
Адже, попри піар кампанію щодо відкритості списків і розширення повноважень громадян, названі президентом статті законів "Про місцеві вибори" та "Про статус депутатів місцевих рад" – є не демократичними, а партократичними. Вони ще більше депутатів "закріпачують" партіями.
Вдумайтесь самі. Навіть, якщо на підтримку пропозиції про відкликання депутата місцевої ради – висуванця партії, обраного в одномандатному виборчому окрузі, буде зібрано підписи у кількості, що є більшою половини кількості виборців, які взяли участь у голосуванні на відповідних місцевих виборах в одномандатному виборчому окрузі, в якому був обраний депутат – то відповідно до 5-го пункту 41-ї статті закону територіальна виборча комісія приймає рішення лише про звернення до вищого керівного органу партії, місцева організація якої висувала відповідного депутата, щодо відкликання.
Тобто, народ може пройти складну процедуру відкликання – але партія може не почути виборця.
Щодо народного депутата, певно, влада придумає ще щось неймовірніше.
Тож, на думку президента, ініціювання подальших законодавчих змін стосовно згаданого питання є передчасним. А щодо відкликання народних депутатів України, то 81-ю статтею Конституції України передбачено вичерпний перелік підстав щодо дострокового припинення їх повноважень, серед яких немає такої підстави, як відкликання народних депутатів України.
Ось така виходить демократія по-українськи!
То кому сьогодні служать депутати – виборцю, партіям чи президенту?
Ігор Курус, спеціально для УП
