МН17: названа справжня картина катастрофи. Що далі?
Висновки Ради Безпеки Нідерландів щодо причин і наслідків трагедії в небі Донбасу 14 липня 2014 року не сподобалися ні в Москві, ні в Києві. Але в різних масштабах. І результати їх можуть мати історичні наслідки.
Комісія Радбезу Нідерландів зовні мала доволі скромне завдання: визначити чисто технічні деталі трагедії, що відбулася в небі над Донбасом влітку минулого року. Згодом за цими висновками можуть працювати органи слідства.
Персональні звинувачення у вигляді підозри може дозволити собі лише прокуратура, а назвати винними – тільки суд. Така практика нинішньої розвиненої демократії.
Але й технічні деталі трагедії викликали бурхливу реакцію. Особливо в Москві.
Ще до остаточного оприлюднення висновків нідерландської комісії російська сторона забилася в істериці. І хоч перші особи держави, які завжди охочі на звинувачення своїх західних колег, підозріло мовчали, але Росавіація, держконцерн-виготовлювач БУКів "Алмаз-Антей", не стримували себе в емоціях.
Справа дійшла до трагікомічного: члени нідерландської комісії були звинувачені російською стороною у фаховій змові проти Російської Федерації. З Москви посипалися залізобетонні аргументи на виправдання російської сторони, котра ну ніяк не могла не тільки здійснювати, але й сприяти здійсненню теракту.
І це при тому, що в доповіді голови комісії Тйібба Йостра навіть не згадується слово Росія. Чи бодай похідні від неї.
Воно й зрозуміло. Адже якщо навіть Міжнародний кримінальний суд, котрий нині проводить розслідування, доведе бодай опосередковану участь Москви в наданні такої важкої зброї терористам – то Білокам’яна одразу почорніє від горя, позаяк буде зарахована до посібників міжнародних терористів.
А це, у свою чергу, веде за собою купу негативних наслідків. І не тільки в астрономічних штрафах, а й у економічних, політичних санкціях. Не кажучи вже про репутаційні втрати.
А в підсумковій доповіді прямим текстом відзначалося, що запуск ракети був здійснений з території контрольованої сепаратистами із зенітно-ракетного комплексу БУК ракетою серії 9М38, яких немає на озброєнні в ВСУ, що досі користуються старими зразками типу 9Н314, де відсутні двотаврові вражаючі елементи.
А ще комісія підкреслила, що тіла пілотів були піддані незаконному розтину на предмет вилучення саме тих двотаврових вражаючих елементів. Крім того, просто щезли в невідомому напрямку дуже багато частин зруйнованого літака, раніше зафільмовані й зафотографовані журналістами. А іноземні спеціалісти й експерти були допущені на місце падіння Боїнга лише через три місяці після катастрофи.
І після всіх цих опосередкованих аргументів, котрі чітко групуються в єдину систему, росіяни хотіли виглядати білими й пухнастими?
Отож нашим досі стратегічним партнерам із братської Росії не вдалося повністю замести сліди, оскільки тип ракети й місце запуску встановлені достеменно. Тобто таки треба готуватися до великих втрат. Дуже великих.
Після презентації доповіді нідерландський прем’єр-міністр Марк Рютте закликав російського президента Володимира Путіна до співробітництва в кримінальному розслідуванні катастрофи Боїнга. Ця реакція голландського прем’єра найкрасномовніше ілюструє підсумки дослідження експертів.
І цим на цьому етапі все сказано.
Але якщо з росіянами все більш-менш зрозуміло, то реакція української сторони виглядає трохи дивною. Президент, голова уряду, керівник МЗС, інші високопосадовці після оприлюднення доповіді випромінювали бурхливу радість. Принаймні позірну.
Якщо вони мали на увазі, що Путіну й Медвєдєву ще гірше, то тоді підстав для радості було доволі.
Та все ж вони не могли не знати, що в доповіді нідерландської комісії Україні висунуто звинувачення в тому, що 14 липня в день трагедії посадові особи України підняли нижню планку висоти для цивільної авіації до 32 тисяч футів, 9753 метри – і дали дозвіл на польоти вище. Чому це було зроблено?
Аргумент української сторони – на той час заворушення на Сході України війною назвати було важко, а важка зброя в середині липня 2014 року ще практично не застосовувалася.
Хоч заради справедливості слід сказати, що вже на той час кілька українських літаків було збито. І не лише вертольотів. Але це відбулося практично із стрілецької зброї. Тому фундаментальних підстав закривати небо на Сході для прольоту цивільної авіації у Києва ніби й не було. І це звучить досить переконливо. Але лише умоглядно.
Бо ми переконалися вже в надзвичайно неефективній кадровій політиці перш за все президента, який на ключові посади призначає не за фаховою ознакою, а за принципом особистої відданості. Тобто, або українці погано пояснили ситуацію на момент трагедії в небі над Донбасом 17 липня, або фахівці Нідерландів мають контраргументи.
У будь-якому випадку, навіть найвідкритіше небо не дає підстави нормальним людям стріляти по літакам цивільної авіації.
Адже якщо у мавпи граната, то які можуть бути аргументи, що вона її не кине, куди захоче?!
Крім того, ніхто поки не виключає й варіанту, що мавпа діяла цілком усвідомлено, маючи конкретне завдання. І завдання цілком вірогідно могло бути дуже простим: спробувати в таки варварський і жорстокий спосіб скомпрометувати нову українську постмайданну владу. І це було б моральним виправданням для Заходу – і за Крим, і за Донбас.
Іншими словами, з усього виходить, що трагедія МН17 – не рецидив виконавців, а усвідомлена й спланована провокація РФ.
Залишається лише одне болюче запитання: чи могла цьому запобігти українська сторона?
Віктор Мороз, спеціально для УП
