Півроку реформ: новації та паралельні структури ефективніші, ніж чиновники

Національна рада реформ опублікувала перший звіт з пріоритетних реформ за перше півріччя. Мета цього звіту не у тому, щоб похвалитись чи "пофарбувати траву", а у тому, аби оголити проблемні місця – "чого не було досягнуто" і "які необхідні дії зараз, щоб надолужити (прискорити) прогрес у реформі".

Я маю можливість спостерігати за реформаторським процесом зсередини по усіх напрямках, і сформував кілька інсайтів, які можуть допомогти "прочитати" звіт з більш глибоким уявленням про реформаторське середовище.

"Чорна Рада" Куліша – актуальна, як ніколи

Українці – горда нація, яка вміє перемагати. А ще ми досить гонорові, часто ставлячи за мету повну перемогу над опонентом, не поступившись своїми інтересами. При цьому, нічия, компроміс або порозуміння часто вважається злом чи слабкістю, а обидві сторони ніколи не можуть виграти одночасно.

Хтось скаже, що це додає звитяги. Можливо це й так. Але, як відомо, в корпоративному світі це відповідає моделі "win-lose" – "перемога одного – поразка іншого", тоді як реформування часто потребує формату "win-win", себто "перемога обох", коли досягнуто взаємовигідного компромісу.

На реформах це відображається дуже просто. Люди працюють до своєї повної перемоги, часто не звертаючи уваги на результат. В основі процесу лежить просте правило: або я перемагаю і забираю усі лаври, або мене це не цікавить взагалі. Частковий прогрес реформи не вважається позитивним результатом.

Перечитуючи "Чорну Раду" Пантелеймона Куліша, я вражений тим, що його цитатами можна без редагування ілюструвати наше сьогодення. Паралелізм в усьому.

Саме це я спостерігаю на прикладах кількох реформ, наприклад, податкової, а також реформи охорони здоров’я. Є багато концепцій, моделей та точок зору, і всі вони мають право на життя.

Нема лише спільного рішення.

В результаті, частина реформ гальмуються через відсутність компромісу. Усі сидять в окопах, і "стріляють за допомогою медіа" у того, хто першим наважиться визирнути.

Реформа охорони здоров’я – яскрава тому ілюстрація. Усі стейкхолдери в цілому говорять про одне і те ж саме, але не можуть дійти згоди по деталях. Я вивчив різні концепції реформування галузі і можу сказати: кожна з них має право на життя і є достатньо добре аргументованою. Проблема в тому, що кожна зі сторін відстоює лише свій підхід, вважаючи його єдиним правильним.

Люди, треба домовлятись!

Інновації та паралельні структури

Значно швидше рухаються ті реформи, де створюються паралельні або нові структури, покликані замінити старий неефективний порядок. Саме цим багато у чому обумовлюється успіх реформ поліції та електронних закупівель. До того ж, часто успішність новацій прямо пов’язана з нерозумінням чиновниками нового підходу чи рішення.

ProZorro чи електронні петиції настільки кардинально змінюють їхній звичний спосіб життя, що протистояти цьому дуже складно. Особливо, коли реформа відбувається публічно, а усі матеріали, ліцензії, права та аналітика – є відкритими та доступними.

Важливі фактори для розвитку реформ в Україні

Спостерігаючи за реформаторським процесом минулого періоду, я дійшов висновку про те, що успішний рух реформи має передбачати такі складові:

Розуміння того, куди ми йдемо.

Структурування та модерування процесу.

Досягнення компромісу між різними сторонами процесу.

По-перше, перед тим як будувати будинок потрібно домовитись про спільне бачення. Інакше, кожен учасник створить те, що йому припаде до душі: бунгало, палац чи котедж.

Ми ж не можемо затвердити три плани і будувати три різні будинки. Те саме відбувається з реформами. Суспільство вимагає реформ, але не у всіх є відповідь, як саме ми прагнемо реформувати наше життя та країну.

По-друге, у реформаторському процесі бракує арбітрів, які б мали змогу звести різні групи до компромісу та структурувати дискусії навколо ключових тем. В кінцевому результаті, суперечки можна обмежити 15 пунктами і "рубатися" навколо них. Це вже краще, ніж сперечатися про все. Мова йде про пошук "win-win" моделі.

По-третє, нам треба вчитись йти на компроміси між собою. Якщо у випадку з електронними закупівлями влада, громадянське суспільство та бізнес знайшли спільну мову, то й впровадження йде швидким темпом. Інший приклад – реформа медицини, яка через відсутність діалогу зайшла у глухий кут.

Наостанок хочу сказати, що реформа не обмежується прийняттям закону. Це – набір послідовних дій, від ідеї до рішення та запуску пілоту. Сьогодні між людьми, які залучені до реформаторських дискусій та прийняття рішень, існує надто велике тертя. А там, де є велике тертя, нема швидкого руху. Закон фізики.

Сподіваюсь, що викладені висновки реформаторського середовища будуть корисними не лише читачам звіту Нацради реформ, але й ключовим гравцям.

Дмитро Шимків, секретар Національної ради реформ, заступник глави адміністрації президента України, для УП