Курорт, який потрібен Україні. Як можна повернути Крим?

Ось уже півтора року, як Україна втратила Крим, а разом з ним і своє найкраще та наймальовничіше узбережжя.

З того часу увага до життя Криму з боку українців тільки зростає, на відміну від потоку туристів на півострів, зменшення якого є очевидним. У нинішньому курортному сезоні Крим відвідали близько 3,2 млн. відпочивальників, це на 900 тис. осіб більше, ніж за аналогічний період минулого року, однак на 1,8 млн. менше показників цього ж періоду 2013 року.

Міжнародна спільнота, українські високопосадовці, громадяни України і ті вихідці з Криму, які вважають себе українцями, в один голос говорять про те, що Крим – це Україна.

Проте сьогодні мало хто розуміє, як нам насправді повернути Крим. Які кроки має для цього зробити Україна? За яких умов це, взагалі, можливо? Зрозумілим є лиш одне – кримчани повинні самі захотіти повернутися.

Очевидним є той факт, що цю проблему неможливо розв’язати силовими методами, не отримавши при цьому анклав вороже налаштованого до країни населення, яке за першої ж нагоди захоче знову змінити батьківщину.

Свого часу головними претензіями до України з боку Криму була нездатність побудувати туристичну інфраструктуру, на кшталт турецької або хорватської, та низький рівень життя населення. Це, безперечно, правда.

За часи незалежності України нам не вдалося зробити Крим заможним, із сучасними готелями, дорогами та розгалуженою інфраструктурою. Менше з тим у розвиток півострову вкладали набагато більше, ніж у інші морські курорти.

Тепер у нас немає іншого виходу, окрім як довести кримчанам, що Україна таки здатна збудувати курорти світового рівня, які інвестиційно будуть набагато привабливішими, ніж сьогоднішній окупований Крим. Як же це реалізувати і хто має це зробити: держава чи бізнес?

Очевидно, що не варто надто сподіватися на державу, тому основна надія залишається на бізнес. Саме українські та іноземні інвестори зможуть створити сучасні мегакурорти міжнародного рівня на всьому узбережжі України, а не лише у Криму.

Згадаймо, що Херсонщина має 200 км. облаштованої пляжної зони, а це близько 105 пляжів, які цього року прийняли понад 2,5 млн. осіб, а в Одеській області на понад 300 км. узбережжя відпочили 5 млн. осіб. (за даними на середину серпня). Цього року кількість відпочивальників в Україні перевищила кількість кримських курортників у 2 рази.

Це добрий драйвер успіху проекту зі створення в Україні мегакурортів. Важливість цього проекту важко переоцінити, адже, по суті, йдеться не лише про повернення Криму, але й про перетворення української туристичної галузі на сучасну і прибуткову.

У цьому контексті до держави постає нагальний запит виконати свою роль та створити відповідні умови для приваблення інвестицій та розвитку туризму в Україні. Для цього необхідно виконати кілька простих умов.

Перша умова – розробити та затвердити комплексний план розвитку та забудови узбережжя, так званий дизайн-проект курортної зони або зонінг.

Це – вся берегова лінія Чорного моря від 1 до 3 км. у глибину. Держава має забезпечити зонування готельної, розважальної, культурно-історичної території, природоохоронних об’єктів тощо, як це було зроблено, наприклад, у Батумі – курорті на чорноморському узбережжі Аджарії (Грузія).

У 2003 році кількість туристів у Аджарії становила всього близько 85 тисяч осіб. Туристична і комунальна інфраструктура були відсутніми взагалі або знаходилися в жалюгідному стані, а більшість ліжко-місць для туристів були розташовані у старих радянських пансіонатах.

Однак протягом 2004-2009 років у країні було впроваджено програму розвитку, на реалізацію якої було виділено державні інвестиції розміром $104 млн а також залучено $311 млн інвестицій приватного сектору.

Cьогодні Батумі є найвідвідуванішим містом Грузії. Аджарія приймає понад 2 млн туристів на рік. Зараз у регіоні є 283 готелі на 14286 місць. У 2015 році з’явилося ще 819 готельних номерів, було відкрито новий залізничний вокзал "Батумі централ" (залізнична станція, автостанція, бізнес-центр, розважальні центри, кафе та інші об'єкти).

При цьому не забуваймо, що в регіоні проходили військові дії, а економічне становище Грузії ще кілька років тому було критичним.

Друга умова – забезпечити інвесторів вільними ділянками землі на узбережжі. Тут знову доречно згадати Батумі, де зараз узбережжя активно забудовується.

Однак із вирішенням земельного питання у нас величезні проблеми. В Україні землі сільськогосподарського призначення не можуть потрапити на ринок через накладений мораторій на продаж земель.

Проте потрібно усвідомити, що інвестор (особливо іноземний) ніколи не буде вкладати у будівництво ані копійки, якщо він не володітиме землею під цим будівництвом.

Саме тому зняття мораторію на продаж землі – нагальне питання, адже ця заборона є тягарем не лише для розвитку курортів, а й взагалі для всієї економіки. Інша проблемна точка – наявність земель, що комусь належать, але ніяк не використовуються. Тут державі необхідно мотивувати власників будувати об’єкти згідно зонінгу або ж продавати землі інвестору.

Технічно це питання регульоване спеціальними податками на землю, що роблять невигідним просте тримання землі та спонукають до її раціонального використання. На узбережжі є й достатня кількість забудованих земель, які не відповідають зонінгу. У цьому виявляється конфлікт інтересів підприємців або домовласників, які вкладали гроші у свій бізнес.

На законодавчому рівні потрібно узгодити викуп або відчуження державою нерухомої власності та земель громадян, без порушення їхніх прав та інтересів. Продумана податкова політика також сприятиме вирішенню цієї проблеми.

Третя умова – забезпечити підведення комунікацій до ділянок землі, призначених для інвесторів згідно із зонінгом.

Це – електрифікація, модернізація інженерних мереж (вода, каналізація, очисні споруди, переробка сміття), облаштування, очищення пляжів тощо. Для цього можливо піти шляхом приватизації всіх об’єктів інженерної інфраструктури зі збереженням функції контролю природних монополістів та створенням умов для лібералізації ринку з метою збільшення кількості гравців та посилення конкуренції.

Четверта умова – створення транспортно-комунікаційної інфраструктури, а саме аеропортів, швидкісних магістралей тощо. Це значно зменшить час подорожі від усіх великих міст держави до місць відпочинку, покращить зручність та комфорт поїздок та спростить логістику.

Зараз це складно уявити, але приватизація доріг, аеропортів, інших об’єктів інфраструктури та плата за користування ними – це перевірений, а головне дієвий шлях для вирішення інфраструктурних проблем. Приватні інвестори вкладуть гроші у будівництво хороших доріг, а контроль за виконанням зобов’язань інвесторів забезпечить держава. Найкращим варіантом для України була б прозора приватизація (концесія) та створення конкуренції на ринку.

П’ята умова – створити зони вільної торгівлі або зони вільних курортів, як це зробили, наприклад у Туреччині та Грузії. Наприклад, Міністерство економіки Туреччини оголосило про план створення туристичної зони, вільної від податків.

Такі туристичні зони будуть діяти у прибережних провінціях Егейського і Середземного морів, зокрема, у Чешме, Бодрумі, Дидиме, Мармарисі та на захід від Анталії.

У проекті передбачено, що туристи, які прибувають на іноземних кораблях, зможуть потрапити в ці зони без паспорта, що виключає проходження ними прикордонного та митного огляду. У цих зонах будуть доступні різні розваги та послуги, побудовані торгові центри, орієнтовані на туристів з високим рівнем доходу.

На початку 2011 року розпочалося інтенсивне туристичне освоєння Чорноморського узбережжя Грузії у новостворених Вільних туристичних зонах (ВТЗ): "Кобулеті" (Аджарія) і "Анакліа" (регіон Самегрело – Земо Сванеті поблизу з Абхазії).

Основною принадою для інвесторів у ВТЗ "Кобулеті" є те, що побудований тут готель на 15 років звільнено від податку на прибуток. Для будівництва готелів в ВТЗ "Кобулеті" виділили дві ділянки землі загальною площею понад 11 га, на яких мають побудувати 30 готелів трьох типів. Земельні ділянки передають інвесторам за символічною ціною, а держава забезпечує підведення всіх інженерних комунікацій та облаштування інфраструктури.

Також за рахунок держави розроблено 7 типових проектів готелів, будь-який з них може обрати інвестор безкоштовно.

Інвестори, які уклали з державою договори про будівництво готелів, зобов’язані здати об'єкти через 15 місяців: протягом 4-х місяців закласти фундамент, далі протягом 6 місяців звести будівлю і за наступні 5 місяців здати об'єкт в експлуатацію.

Якщо інвестор не вкладеться у 15 місяців, Уряд може надати ще 3 місяці. Але якщо зобов’язання не будуть виконані за 18 місяців, то Уряд залишає за собою право застосувати санкції. Серед інвесторів є компанії з Грузії, Росії, Вірменії, Азербайджану, Туреччини, Латвії, Естонії.

Шоста умова – створити ігрові зони, які забезпечать прибутковість узбережжя і у некурортний сезон.

Знову звернімося до успішного досвіду Батумі, що спеціалізується на пляжному, подієвому (казино, концерти, спорт) та історико-культурному туризмі. Одним з основних чинників, що позитивно впливають на збільшення інвестування та зростання туристичного потоку є те, що у 2009 році парламент Грузії скасував ліцензійний збір на казино в Аджарії у тих готелях, де понад 100 номерів.

Ці готелі отримали можливість відкрити казино із збереженням податкової пільги: протягом 10 років після відкриття казино вони звільняються від податків. Цього терміну достатньо для того, щоб повернути інвестовані кошти і почати отримувати прибуток.

Як результат, у Батумі, крім таких готелів світового рівня як "Шератон", "Редіссон", "Хайят" і "Кемпінські", турецько-грузинська компанія збудувала Ritz-Carlton – п’ятизірковий готельний комплекс на 300 номерів з казино. Обсяг інвестицій у проект склав близько 150 млн. дол. США.

В успішну туристичну сферу залучається все більше інвестицій. Наразі у Тбілісі ведеться будівництво 15 нових готелів, а в регіонах будуються ще 70 готелів. За оцінками Colliers International, попит на готелі в Грузії зростає швидше, ніж пропозиція. Якщо протягом 4 років кількість відвідувачів зростала на 30% щороку, то кількість готельних номерів – тільки на 6%.

У Тбілісі завантаженість готелів складає близько 75%, при цьому ціни на готелі досить високі: вартість номера може досягати 210 доларів за добу.

Сьома умова – покращити середовище для бізнесу в цілому, особливо в питанні дозволів на будівництво, захисту інвестицій та боротьби з корупцією. Тут державі необхідно забезпечити вдосконалення нормативно-правової бази, а саме Указу Президента "Про забезпечення пріоритетного розвитку туризму на узбережжі України" що сприятиме:

• розробці та прийняттю Закону "Про туристичні ресурси", спрямованого і на забезпечення ефективного та раціонального використання ресурсів держави (зокрема земель) у сфері туризму і курортів, прискореного переведення земель сільськогосподарського призначення у категорію рекреаційних, спрощення передачі земельних ділянок інвесторам тощо;

• внесенню відповідних змін до Податкового, Земельного, Водного, Лісового кодексів та інших нормативних актів;

• дебюрократизації процесу видачі будівельної документації;

• забезпеченню загальної доступності всієї прибережної зони, створенню громадських пляжів з відповідним облаштуванням;

• забезпеченню рівних умов для інвестицій та конкуренції в межах прибережних територій, пріоритетного розвитку туризму.

Виконання цих кроків, що не дуже обтяжують чиновників або бюджет, а основну роботу перекладають на бізнес, однозначно сприятиме розбудові в Україні сфери туризму, створенню курортів, що відповідають сучасним вимогам відпочивальників, забезпечують комфорт і достойний рівень сервісу та є конкурентоздатними.

Світовий досвід свідчить, що програми розвитку та репозиціонування туристичних територій дають відчутні результати вже за 5-7 років.

За роки незалежності туристична сфера в Україні розвивалася кволо, а величезні рекреаційні ресурси не використовувалися повною мірою та не приносили той прибуток, який вони здатні забезпечити.

Однак сьогодні, у світлі складних процесів у країні, масштабних реформ та бажання влади і населення повернути втрачені території, на перший план виходить необхідність активного розвитку всіх сфер і, звичайно, сфери туризму.

Зараз для цього склалися сприятливі умови, в яких можливо залучити внутрішніх та зовнішніх інвесторів, перейняти кращий світовий досвід та розбудувати прибуткову галузь економіки.

Туристичний бізнес, що процвітає і розвивається, відсутність законодавчих перешкод та податкові пільги для підприємців, задіяних у сфері туризму, розумне використання рекреаційних ресурсів та отримання прибутків від цього державою і громадянами є найкращим аргументом для того, щоб Крим таки був українським, кримчани стали лояльними до країни, яка відкриє їм шлях до розвитку і процвітання, а Україна отримала високоприбуткову галузь економіки, здатну поповнювати бюджет країни та забезпечити достойний рівень життя для всіх, хто буде залучений у сферу туризму.

Володимир Поперешнюк, співвласник Нової Пошти, Тарас Демура, директор з продажів та маркетингу TUI Україна, для УП