Уou're in the army now: Вихідні, та хто годує армію

Ще була розминка. Може для когось це і розминка, а для мене - ледь не важка атлетика. М'язи на ногах досі гудут. Але думаю, що звикну. 

Повзання, перебігання, перекочування. 

Болять п'яти. Нічо ніде не натер, просто болить шкіра під п'ятами. Якось дивно.

Від спеки рятує вода у алюмінієвій флязі. Правда вона закінчується до 12-ї. Але до того не звертаєш ніякої уваги на те, що вода віддає алюмінієм і що у воду інколи потрапляють шматки алюмінію. Бо корок з цього ж матеріалу - закручуєш-відкручуєш, алюміній треться об алюміній і його шматочки падають у флягу. Але коли хочеш пити - все рівно.

Після обіду - відпочинок. Трохи можна поспати.

Обід

Шикування рот. Вишикували і розпустили. 

Вечеря.

Після вечері знову шикування рот. Вишикували, заспівали гімн, розпустили. Це схоже на якусь репетицію. 

Йдемо ротою до казарми. Тут оголошують чергових на завтра. Я - серед них. Днювальний. Тре почитати його обов'язки.

Добраніч

*   *   *

ДЕНЬ 17-й

Все йде більш-менш звично. 

Підйом, сніданок, тактичні навчання, обід, прийом чергування, вечеря, чергування.

Кашель майже минув. Нежить - також. 

Ходив сьогодні на спортмайданчик до обіду. Гудуть м'язи. І болять ноги після вчорашньої "розминки".

Я підозрюю одну вправу. Розповім вам.

Присідаєте, рахуючи до десяти. На кожен рахунок присідаєте на трошки. Так, щоб на 10 ви сиділи повністю. А потім так само встаєте. Пауза між присіданнями - 2-3 секунди. Раз - трохи присіли, дві секунди, два - ще трохи, дві секунди, три - ще трохи і так до десяти. 

Вечеря і обід все ок.

Сніданок

Обід

вечеря

Дзвонили з міністерства по вчорашньому посту, що щось не додали. Намагаються дізнатись де був прокол, щоб більше не було. 

Чергування 

Ми заступили на чергування. Інструктаж на плацу. 

Шикування чергових

Видали багнет-ножі. Чергуємо.

Багнет-ніж

Їдальня

Зустрічався з пані Лідією - головною у їдальні. Також - з керівником підприємства, яке виграло тендер на годування солдатів. 
Їх компанія годує не лиш Десну. 

Отже загальні проблеми:

За їх словами, вони змушені укладати короткострокові угоди про годування. Крайня - з 1.08 по 15.09. При чому вони солдатів годують, а угода досі не підписана. Чийого підпису не вистачає - не знаю.

Отже за їх словами, вони солдатів годують за свій рахунок. Якщо прикинути, що на добу солдат їсть на (грубо кажучи) 30 грн, то 1000 солдатів - 30 тис грн. І це лише на добу. З 1.08 вони нагодували солдатів на нехилу суму. А солдатів тут більше, ніж 1000. Набагато більше. Підписати угоду обіцяють 18-го серпня. 

Другий момент - угоду на харчування тре переукладати кожні півтора місяці. Я - не бізнесмен, але мені здається, що це трохи незручні умови. Кер-к компанії каже, що якби на рік - то можна було б планувати витрати і, наприклад, закупити нову кухонну техніку. Наприклад для миття посуду, варки борщу, чи, хоча б, більшу сковорідку. 

Далі. 

Їдальня розрахована на 1,5 тис. людей. Годується там більше (частково це також було причиною черги).

Про якість їжі. 

Овочі. 

Чому немає овочів і фруктів? 

За словами представників їдальні, у них є наказ не подавати сирі продукти. Тільки ті, що пройшли термообробку або консервовані. Нічого сирого.

Причина: коли ще давали свіжі овочі, то як тільки у солдата, перепрошую, "срачка", хто винен? - Їдальня! Бо то - недомили, то - пестициди, то - хімікати, то - кухарка нашептала.

Тепер свіжих овочів більше не дають. Їдальня - не винна. Срачка (не при столі буде сказано) продовжує вибірковий відстріл солдатських дуп.

Чому їжа виглядає несмачно?

От скажеш "армійська їжа" і все про їжу стає зрозуміло. Це коли несмачне на вигляд і інколи на смак. Спитав про це у представників компанії-годувальниці. Кажуть, що одомашнити її можна. Але тре дещо зробити.

Перед тим, як я скажу, що треба зробити, я опишу схему - як формується меню. 

Є меню. Його, якщо я все правильно зрозумів, формують дивізія спільно з компанією-годувальницею. Але є момент, про який мало-хто знає - побажання щодо меню може надавати особовий склад.

Умовно - захотіли вареників, котлет і пюре, зібрались разом, домовились - що додати, написали спільно в дивізію - і в меню додається одомашнений пункт.

Отака схема. Але вона натикається на реалії.

Їдальня - перевантажена і вони ледве встигають варити каші. А, наприклад, насмажити котлет на всіх солдатів не встигнуть точно, бо пателень не вистачає. А купити нові не можуть, бо нема змісту купувати щось нове, бо у них нема впевненості, що через півтора місяці з ними укладут угоду.

Але є надія.

Обіцяють десь з вересня запустити нову їдальню. У ній зараз ремонт. А чому ремонт? Бо рік тому Десна була майже вся забита дошками і непридатна для навчання. А зара потроху вичухуют її. 

Тобто все - не ідеально. Може навіть - не добре. Але точно не погано.

У військових все так само, як і у вас, шановні читачі, у містах/селах/хатах. Тому перед тим, як кричати "всьо погано", "армія гівно", "зрада", поприбирайте "гівно" у себе в містах.

Коментарі типу "армія гівно" без фото ваших ідеальних вулиць і будинків видаляються автоматично.

Цей експеримент стосується цього тексту.

Набридли всепропальщики.

Вам надобраніч. А я сиджу і чергую.

* * * 

ДЕНЬ 18-й 

6:00 - ліг спати. Вся ніч минула в наряді. Ліг на ліжко і навіть не роззувався, бо о 7-й підйом. Але попросився поспати до 8-ї. Мене підмінили хлопці з наряду. 

Потім почались буденні клопоти.

Хтось - у санчастину, хтось - на КПП, бо до нього приїхали. 

А потім - прибирання. Я вирішив відчистити умивальники від "100-літнього нальоту". Купив порошок, ганчірку - дві години роботи - вуаля. Вони знову білі. Реально білі. 

Чисті умивальники. Тепер тут реально приємно митись

Тепер у нашої роти (можу побитись об заклад з будь-ким на кавун) - найчистіші умивальники в Десні! 

Потім - прибирання всього іншого в казармі. 

Сергій (напарник) підмітає в курилці. За ним - бак сміття

Сміття ми виносимо сюди. Цими сходами тре підвйматись, щоб висипати сміття в кузов. Висота - метра півтора

Коли здали наряд, то впав на ліжко з таким полегшенням!

Нарешті роззувся. Вперше за добу. Ви собі не уявляєте, яке це було задоволення роззутись.

Потім - холодний душ.

А потім нам привезли літературу почитати.

Дякую Соні Сотник. Написав їй, чи може вона з літературою допомогти - солдати хочуть читати. І вона допомогла. Привезли літературу. І стільки, що частина досі лежить на КПП. 

Не змогли винести. Журнали "Шо", книги. Це все ще треба перебрати. Можна між різними ротами поділити. 

Тепер з полегшенням можна заснути. 

Надобраніч!

Майкл Щур, журналіст, солдат ВСУ