Уou're in the army now: Міняю патрони на гільзи

ДЕНЬ 15-й 

4:00 - підйом.

Видача зброї.

Здали постіль.

Сніданок.

Виїзд на полігон.

Стрільби.

Стрільби.

Стрільби.

Тактика.

Тактика.

Тактика.

Збирання гільз (бо потім тре прозвітувати - скільки куль отримано, стільки ж гільз повернуто. Якщо менше - окремий акт складається). 

А потім - міни, розтяжки і всяке таке. 

Відчуваю, що все розумію, все знаю, як зробити, але як тільки моя черга пробувати, щось дрібне вилітає з голови і в результаті все може піти не так. Ну але з іншого боку - це так само, як після кожного навчання. Практика розставить все на свої місця. 

Обід.

Сон. Десь з 14-ї до 18-ї. Просто на землі. Ніком не думав, що так можна спати. Автомат - на животі і спиш. Спав міцно. Мурахи, мухи, оси - нічого не завадило виспатись. Автомат трохи незвично так тримати під час сну. Але спав, як дитина. 

Далі - тактика, медицина, фізпідготовка і смуга перешкод.

Дивишся на неї і бачиш пару перелазів по пояс, які можна перелізти, піраміду з колод, по якій треба пройти вгору, а потім вниз, колючий дріт, під яким треба пролізти, але можна пройти навприсядки збоку (жаліють нашу форму - вона у нас одна), а потім ще три перелази - по пряс, по груди і метра два. 

Отак пробіжиш (та шо там пробіжиш - просто пройдеш) туда і назад і все. Хочеться просто лежати.

А далі знову стрільби. Навпотемки. 

Коли вже стемніло, то неподалік було видно зарево від тренувальних стрільб танків. 

22:20 - вже сидимо в потязі. Готові їхати назад. 

Пісок всюди - у вухах, на шиї, схоже, що і під білизною. 

00:26 - вже у ліжку.

Сходив у душ. Це прекрасно. Змив пісок.

Очі злипаються.

Хтось замість мене застелив моє ліжко (ну і всіх інших) свіжою постіллю. Дякую йому. 

Надобраніч.

Майкл Щур, журналіст, солдат ВСУ