Тотальний контроль: міністерство "енергетиків" проти енергетики

"Ми надійно захистили енергетику від споживача"

Колишній голова НАЕР, Микола Пашкевич

Реформа енергетичної галузі – одна з базових у загальнодержавних масштабах, адже доступність, надійність та достатність енергії за прийнятними цінами  є одним із ключових рушіїв розвитку країни та її економіки.

Питання енергетики є настільки злободенним і актуальним, що давно вже вийшло за свої межі та набуло міжгалузевого значення.

Простіше кажучи, дане питання торкається не лише "енергетиків", а й представників інших галузей та професій: підприємців, потенційних і вже наявних інвесторів, кожного пересічного громадянина, який користується простими людськими благами: світлом, гарячою водою, опаленням тощо.

На міністерському рівні до реформування здебільшого залучені представники енергетичної галузі. Чи з незнання, чи захищаючи стару, добре знайому українським енерго- монополістам систему, вони роблять все, щоб якісних змін не відбулося.

Стимульована надвитратність

Щоб побачити докази, треба просто поглянути у недалеке минуле й побачити які рішення приймалися, а які не приймалися у цій сфері.

Так, наприклад, модель тарифоутворення, за якою діє НКРЕКП. Тариф складають додаючи затрати постачальника до його прибутку. Суму затрат в Комісію подає сам постачальник, а прибуток – це відсоток від затрат. Тобто чим більші затрати при виробництві, тим більший прибуток.

Так створюється система, за якої постачальнику не вигідно зменшувати втрати при виробництві. Більш того, відкривається широке поле для махінацій, корупції та інших "ігор з законом".

Хиткі умови для інвесторів

Крім того, "Пірровою перемогою" є відтермінування заходів для запровадження екологічних стандартів на енергетичних ринках. Очевидно, що подібне рішення лише збиває з пантелику інвесторів, особливо європейських.

Так, кожен, хто хоче побудувати, наприклад, підприємство в Україні розуміє, що ці екологічні стандарти рано чи пізно в життя потрібно буде впроваджувати. Таким чином, інвестор має розуміти хоча б загальні риси, засадничі вимоги того, що хотітиме від нього влада.

Знаючи вимоги, буде набагато легше модернізувати виробництво потім, або й взагалі впровадити частину стандартів завчасно.

Цілком природно, що ситуація розвивається саме таким чином. Адже існуючим монополістам зовсім не хочеться вкладати доволі значні кошти у обладнання для очистки, наприклад, викидів вугільних електростанцій.

Тим часом, ці викиди, за оцінками дослідження МЦПД датованого ще 2010 роком спричинюють до 30 000 смертей українців щорічно – в основному через респіраторні захворювання. Та й приходу конкурентів у вигляді європейських інвесторів сучасні барони енергоринків не дуже прагнуть.

Надцентралізованість як ідеологія

Не менш важливим є і те, що в Україні не створено законодавчої бази, за якою могли б успішно розвиватися невеликі місцеві постачальники енергії, або співпраця окремих громадян для спільного користування невеликими, наприклад, електростанціями.

Ця ситуація закриває будь-яку можливість для гнучкості енергетичного ринку, модернізації, розвитку альтернативних джерел енергії.

Говорячи інакше – ви не можете просто так створити кооператив і поставити електростанцію для себе і своїх сусідів. У вас на це може вистачити коштів, зрештою – можете залучити інвесторів, проте з точки зору сучасного законодавства, такий об'єкт може існувати лише за умови, що він не працюватиме.

Але навіщо створювати такі малі енергетичні системи? Відповідь дуже проста: якщо ви, як споживач, не можете подолати силу великих гравців на усьому ринку, досить ефективним методом може бути створення їм конкуренції саме на рівні споживання.

Коли внаслідок власних надмірних апетитів або продовження ігнорування інтересами споживачів, великі гравці можуть взагалі позбутися таких споживачів. Якщо у останніх буде існувати відповідна альтернатива.

Зараз можна стверджувати, що всі зроблені владою кроки в реформуванні енергетичної галузі спрямовані на користь постачальників, при цьому мало приділяється уваги інтересам інших гравців, що приймають участь у цьому процесі.

Тупиковий "business as usual"

Знайомі регуляторні засоби та заходи, модель єдиного надмірно централізованого ринку, виключення постачальників з процесу забезпечення енергетичної ефективності і застарілі моделі ціноутворення в Україні практично вичерпали себе. Навіть більше – вони все далі тягнуть країну у прірву економічної кризи.

Для того, щоб реформування пішло у більш продуктивному руслі, потрібно змінювати фундамент, на якому стоїть українська енергетика – правила гри, моделі та тактики впливу на цю галузь.

Для цього до реформування максимально повинні бути залучені не лише "енергетики", а й інші зацікавлені сторони, чий бізнес та життя залежать від цієї галузі.

Віктор Буток, експерт групи по реформі Енергетичного сектору Реанімаційного пакету реформ, для УП