Що треба знати про державну мову
В інформаційному просторі знову з’явилися розмови, саме розмови, про другу державну мову в Україні. Вони виникли навколо останніх соціологічних опитувань.
Такі опитування проводити дуже важливо. Але формулювати питання та інтерпретувати відповіді на них, потрібно компетентно. Будь-яке штучне звуження варіантів вибору є маніпуляцією. Особливо, якщо респондент не розуміє сенс понять.
Тож, з’ясуємо для початку такий сенс.
Перше і найголовніше, що потрібно знати про державну мову, це те, що вона є мірою, як кілограм, метр, секунда, Ампер тощо. Такою ж мірою є грошова одиниця: в Україні – гривня.
Слід розрізняти державну мову і мову спілкування. У них різні суверенітети, вони є різними за своєю функцією.
Мова спілкування – це спонтанний порядок, що виник еволюційно з логіки існування, виживання народу. До прикладу: у народів крайньої півночі є більше десяти окремих визначень стану снігу.
В той же час, для жителів екваторіальних широт надмірним є і кілька, бо вони ніколи його не бачили.
Якщо спробувати в загальному сформулювати мету мови спілкування, то її головне завдання це легітимізація людини.
Легітимність людини – це етична, оціночна характеристика, це довіра й прийняття людини суспільною свідомістю. Це виправдання дій людини, виходячи з моральних критеріїв, уявлень про добро, справедливість, порядність, совість, що культивуються в суспільних стереотипах.
Легітимність людини зазвичай визначає її соціальну роль. Що значиміша така роль, то авторитетніша й ефективніша людина в суспільних відносинах.
Державна мова – це нав’язаний порядок, як і будь-яка міра. Головне її завдання – це легалізація людини та її ініціатив, які можуть проявлятися як індивідуально, так і в солідарних діях груп, спільнот, акціонерних товариств, профспілок, партій тощо.
Легальність людини – це юридичне її обґрунтування, її відповідність існуючим в державі правовим нормам.
Це формально-юридична і тому етично нейтральна характеристика людини.
Легальність людини може закріплюватися певним соціальним статусом.
Форми легалізації людини визначає законодавство країни, що задає правила та норми, наприклад – свідоцтво про народження, паспорт, свідоцтво про шлюб тощо.
Легалізація людини включає в себе її права власності, авторські права, різноманітні довідки, патенти та інше.
З зазначених відмінностей стає зрозумілим, що в країні може бути багато, в залежності від ситуації, мов спілкування (етика), але державною мовою має бути лише одна – і на законному рівні.
Етичні норми завжди пластичні – мова спілкування має діалекти. А закон завжди має бути однозначним. Державна мова послуговується Правописом, а тому уникає розбіжностей.
Той, хто пропонує інше, або плутає поняття, або свідомо вносить розгардіяш.
Не може бути в магазині, на базарі, в супермаркеті різних мір ваги, довжини, грошей. Якщо кожен почне встановлювати свої мірки – різні державні мови, то такі спонтанні порядки як магазин, базар, супермаркет розпадуться. В них зникне основа, на якій вони стоять – довіра.
Не можуть бути в електричній мережі струми різних частот – різні державні мови, бо ваші прилади погорять і добре, якщо при цьому не нароблять пожежі.
Не може бути на дорозі різних Правил дорожнього руху, себто різних державних мов, бо тоді це буде не дорожній рух, а хаос.
Усі рецепти писалися латиною, бо це була єдина, спільна мова-вказівка, що тлумачилася однозначно (!) незалежно від мови спілкування провізорів.
Ця мова-міра й забезпечувала позитивний результат, ефективність та стійкість існування в часі аптечної системи, ліків і процесу лікування.
В питаннях державної мови не може бути етичних оцінок чи апеляцій до пенсіонерів. Немає кілограму для інвалідів і метру для "дітей війни".
Система законів та норм повинна бути формальним відображенням людей про справедливість. І від мови описання ця обставина не залежить. Але, від мови описання залежить ефективність "життя законів".
Ще древні мудреці застерігали нащадків.
Автор навмисно не робить перекладу: "Не будет у тебя в кармане двух гирь – большой и малой, не будет у тебя в доме двух мер – большой и малой; гиря у тебя должна быть точная и правильная, и мера у тебя должна быть точная и правильная, чтобы продлились дни твои на земле, которую Господь Бог твой дает тебе" (Второзаконие 25:13-15).
Валентин Ткач, Чернівці, для УП
