Електронна митниця в Україні – реальність!
Навряд чи хтось стане сперечатися, що найбільша цінність нашої країни – це люди.
Але, водночас, вони – і найбільше зло. Адже, якщо говорити про точки дотику громадянина і держави, кожному б з нас хотілося, аби їх було якомога менше, аби менше було потреби вистоювати в чергах, менше було причин для узгодження і уточнень у маленьких і великих начальників.
Як сказала засновниця ICT Centra (IGov) Яніка Меріло, обгрунтовуючи необхідність впровадження електронного уряду: "нема людей – нема корупції".
Експерти та міжнародний досвід свідчать про те, що саме застосування ІТ-технологій в митних процесах є запорукою ефективності роботи митниці та спрощення процедур торгівлі.
Останнім часом багато публікацій в пресі стосується проведення реформ в Державній фіскальній службі, в тому числі і в митному блоці.
Але якщо в пресі жваво обговорюються питання запровадження автоматичного відшкодування ПДВ, використання РРО, то на проблему електронного декларування поки що не звертають особливої уваги. Але вона наявна і полягає в наступному.
Що маємо сьогодні?
Під час підготовки пакету документів до подачі в митний орган брокер за допомогою відповідних програм формує лише один електронний документ – електронну митну декларацію, за визначеними форматами обміну повідомленнями, і до неї додає скановані дозвільні документи у форматі PDF-файлів.
Тобто відбулось підміна поняття електронного декларування на "PDF" – декларування.
Що таке електронна митниця в ідеалі?
Це оформлення всіх митних декларацій, в автоматичному режимі, без прямого контакту з інспектором митниці. Жодної людини в процесі! На разі сьогодні це мрія.
Відправляєш імпортну електронну декларацію, нагадаю, що там лише одна електронна форма, а все інше – скановані копії документів, і – чимдуж з документами на митницю, де на тебе очікує контакт з інспектором.
Історія питання
В 2011-2012 роках Держмитслужба, будучи окремою структурую, не в складі ДФС, що важливо, займала активну позицію в запровадженні таких званих уніфікованих електронних дозвільних документів (УЕДД).
Було підготовлено постанову уряду "Про затвердження Порядку інформаційного обміну між митними та іншими державними органами за допомогою електронних засобів передачі інформації".
У рамках реалізації зазначеної постанови проекти угод про інформаційне співробітництво були не лише розроблені, а й направлені до органів державної влади на погодження.
Практично було реалізовано електронний обмін дозвільними документами з 6-ма міністерствами та відомствами.
Постанова також передбачала створити технічні завдання на розроблення типової складової системи "е-документ" та типового організаційно-технічного рішення для комплексної системи захисту інформації, що в ній міститься – це доручалося Держкомінформнауки та Держспецзв’язку.
Тема з використанням е-документів тим більше актуальна, тому що відповідно до Митного кодексу, декларант повинен подавати разом з електронною митною декларацією лише декілька документів, один із яких "інвойс".
При цьому його подача в якості електронної інформації вже вирішена через використання так званого "електронного інвойсу".
Тому виникає питання до тих брокерів, які прикріплюють до електронної митної декларації, документи, що не передбачені МКУ. А потім обурюються, коли там знаходять "розбіжності", що підвищують митну вартість, "кричать", що в митниці всі корумповані.
При цьому дійсно підвищується час перевірки ЕМД, тому, якщо ви прикріпили, наприклад, договір, то митник обов'язково його прочитає, знайде якісь "розбіжності", в СМР не знайде потрібної інформації тощо.
Чому ж ніхто не хоче працювати за Кодексом, прикріплюючи тільки один інвойс?!
Сьогодні декларанту надходить лише повідомлення про початковий етап прийняття електронної декларації і відомості про кінцевий варіант її оформлення, не рахуючи запити інспектора про необхідність представлення додаткового пакету документу.
Між тим бажано б було, щоб декларанту приходили повідомлення про стан речей в кожний конкретно взятий проміжок часу. Тобто, щоб декларант в будь-який момент знав, на якому етапі перебуває ВМД, при цьому що такий моніторинг проходження етапів митного оформлення можна переглядати на екрані телевізору, що встановлений біля єдиного вікна в місці митного оформлення.
Якщо такий моніторинг існує на практиці, то чому його не можна застосувати і в сфері дійсної подачі електронних декларацій через всесвітню мережу Інтернет?
Особливо необхідно отримувати повідомлення про відправку в будь-який спеціалізований підрозділ – митна вартість, класифікація – і розшифровку конкретної дії з декларацією із додаванням номеру телефон конкретної посадової особи, яка на даний здійснює оформлення ЕМД на етапі, її посади та можливо назву підрозділу, у разі необхідності подальшого звернення до антикорупційного сервісу "Пульс".
Або інший приклад із реального життя
Потрібно, щоб електронна декларація, подана митному органу, автоматом потрапляла до відповідної бази даних і їй так само автоматично присвоювався номер, а також визначався інспектор, який буде її оформлювати, з обов'язковою фіксацією часу прийняття в базу або вказівкою черговості в черзі.
За фактом: подаєш декларацію і намагаєшся додзвонитися на пост, де "зайнято" може бути по півдня. Про нерви і згаяний час не варто і згадувати.
Нині все так, тому що розподіл ЕМД здійснюється за принципом "вільна каса", тільки щось митні інспектори не жадають швидко піднімати руки, як в "Макдональдсі".
Інше питання, яке невідомо з яких причин залишається не вирішеним, це можливість отримання повідомлень про згенеровані форми контролю автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).
На сьогодні при оформленні наряду в електронному вигляді в портах за допомогою інформаційної системи портового співтовариства експедитори вже бачать всі форми контролю за контейнером, які призначає митниця – зважування, сканування, огляд.
Чому декларант не має можливості бачити ці форми контролю відразу при реєстрації декларації та планувати свою роботу?
Якщо призначений, наприклад, огляд, то поки декларація буде оформлятися годину-дві до проведення огляду, декларант має нормальну можливість доїхати з офісу в митницю, поставити машину на рампу і чекати інспектора з чашкою кави біля контейнера. Чому ця інформація така засекречена?
Нині в усьому світі, в тому числі і в Україні, реалізована велика кількість електронних сервісів, де оплата здійснюється електронними картками, Pay Pal,Web-money тощо.
Чому не можна здійснити доплату митних платежів в електронному вигляді без поїздок в митний орган за візою?
Чому досі не можливо митному брокеру (декларанту) отримати авторизований доступ до інформації щодо залишку коштів на рахунку суб’єкта в митниці, для того, щоб розуміти, чи вистачить їх для оформлення чергової декларації, замість того щоб отримати відмову в митному оформленні?
Що ж гальмує створення та впровадження дієвої системи електронного документообігу та планомірне впровадження безпаперових технологій в усіх сферах діяльності митної служби?
По-перше, відсутність узгодженої позиції щодо механізмів запровадження електронного обміну інформацією з державними органами, які видають відповідні дозвільні документи.
По-друге, питання переходу на електронний документообіг та впровадження підсистем "електронного уряду" – онлайн-запити на попередні рішення щодо митної вартості.
По-третє, зручний доступ до тарифної інформації (за аналогією з європейською системою TARIC, доступ до відкритої статистичної інформації тощо).
Разом з тим саме розв’язання цих проблем, особливо при взаємодії з іншими держорганами та іншими організаціями та установами, є основою подальшого розвитку не тільки всієї митної справи, але й основою "електронного урядування" і чи не найголовнішим моментом у подоланні корупції.
Якщо змогла це зробити маленька Естонія, де нині 98% податкових та митних декларацій подається в Інтернеті. Якщо вже маємо досвід вдалого запровадження електронної комунікації у Львові та Харкові.
Якщо сьогодні було презентовано електронне мистецтво екології, то це дає нам надію на те, що електронна митниця – не таке вже непідйомне завдання, до того ж маємо всіх необхідних фахівців, і повне розуміння етапів, які слід пройти, щоб бажане стало реальним.
І якщо говорити про глобальну боротьбу з корупцією, то мета нашої держави стати на рівень Канади і Сінгапуру, які є лідерами серед електронних урядів світу.
Реєстрація народження дитини, шлюбу, пошук житла і звернення в поліцію в цих країнах відбуваються через Інтернет, що усуває необхідність зайвих пояснень, витрати часу і нервів. А отже зекономлений час громадяни цих країн можуть витрачати на творчість і самореалізацію.
Костянтин Лікарчук, заступник голови Державної фіскальної служби, для УП
