Відкриті питання до "відкритих списків"
Восени відбудуться місцеві вибори. Основна інтрига – за яким законом і на підстав якої виборчої системи. Точніше систем.
Протягом останнього року багато говорилось про систему "відкритих списків". Її застосування на виборах до ВРУ анонсував кандидат у президенти України Петро Порошенко. Правда, анонс так і залишився анонсом.
Друге дихання ця тема одержала після дострокових парламентських виборів – її вписали у коаліційну угоду – передбачивши необхідність переходу до "відкритих списків". В тому числі, і на виборах до місцевих рад.
У травні в Раді було зареєстровано чотири проекти закону про місцеві вибори. Серед останніх – законопроект № 2831-2, внесений колективом із 18 депутатів. Посилена увага саме до цього проекту закону визначається декількома обставинами.
По-перше, він позиціонується авторами як такий, що, на відміну від інших, передбачає "відкриті списки". По-друге, разом із депутатами над його розробкою працювали представники громадського сектору. По-третє, саме у цього законопроекту виявився найпотужніший інформаційний супровід.
Не ставлячи за мету детальний аналіз всього тексту, розглянемо прописану в ньому пропорційну виборчу систему з "відкритими списками" – у ВР АРК, обласні ради, міські ради із кількістю виборців не менше 90 000 осіб.
Виборчі округи. Передбачається дворівнева система територіальної організації виборів: єдиний багатомандатний виборчий округ, який відповідає межам адміністративно-територіальної одиниці міста/області, а також багатомандатні виборчі округи, кількість яких залежить від загальної кількості депутатів відповідної ради.
Число округів пропонується визначати як цілу частину частки від ділення загального числа депутатів ради на 10.
Законопроект також передбачає можливість відхилення визначеної середньої кількості округів на 2. Оскільки за утворення виборчих округів відповідають Територіальні виборчі комісії, то їхня кількість у кожному окремому випадку може варіюватись. За деяких умов – навіть в рази.
Висунення кандидатів. Право на висунення кандидатів у депутати належить виключно політичним партіям, які формують два види списків: загальний список кандидатів у єдиному багатомандатному виборчому окрузі та списки у відповідних багатомандатних виборчих округах.
Законопроектом не визначено максимальну кількість депутатів, яку повинна висунути партія у єдиному багатомандатному окрузі. Проте вказується, що у відповідних багатомандатних округах партсписок повинен містити мінімум п’ять кандидатів. Послідовність розміщення кандидатів у двох видах списків визначає політична партія.
Форма бюлетеня. Виборець матиме дві опції при заповненні бюлетеня – віддати голос за партійний список в окрузі в цілому – обов’язково. І за конкретного кандидата з цього списку – за бажанням. Власне, можливість голосування за конкретного кандидата є невід’ємним атрибутом системи "відкритих партійних списків".
Встановлення результатів виборів відбувається на двох рівнях – у багатомандатних округах та у єдиному багатомандатному окрузі. Спочатку вираховується виборча квота – кількість голосів виборців, необхідних для одержання одного мандату. Для цього усі дійсні голоси виборців за виборчі списки партій в усіх багатомандатних виборчих округах ділять на загальну кількість депутатських мандатів, що розподіляються в межах єдиного багатомандатного округу.
Далі загальна кількість дійсних голосів виборців за кожен партсписок у всіх багатомандатних округах ділиться на виборчу квоту. Таким чином визначається кількість депутатських мандатів, на які претендує кожна партія в межах єдиного багатомандатного округу.
Наступним кроком загальна кількість голосів за партії, що претендують на мандати, у багатомандатних округах діляться на виборчу квоту. Ціла частина означає кількість мандатів, які "залишаються" в окрузі і розподіляються між кандидатами цього багатомандатного округу в залежності від їхнього персонального результату.
Далі сума цілих частин множиться на виборчу квоту, а одержаний добуток віднімається від загальної кількості голосів за партійний список у єдиному багатомандатному окрузі. Одержана різниця є так званими "невикористаними голосами".
Сума цих "невикористаних голосів" знову ділиться на виборчу квоту і, таким чином, одержується кількість мандатів, які розподіляються на рівні єдиного багатомандатного округу.
Розподіляються вже НЕ на підставі набраних кандидатами персональних голосів виборців, а на основі місця їхнього розташування у загальному партійному списку у єдиному багатомандатному окрузі.
Присвоєння цих мандатів починається із верхівки списку. За подібної схеми конвертації голосів виборців у мандати цілком реальною є ситуація, коли в результаті виборів депутатами стануть не ті, хто одержав найбільше голосів, а ті, хто розташовані в топі партійного списку у єдиному багатомандатному окрузі.
Нижче приводимо результати симуляції виборів Політичної Партії А до Львівської міської ради і механіку розподілу мандатів на рівні багатомандатних і єдиного багатомандатного округу.
У першому варіанті проілюстрований результат за умови поділу Львова на три виборчі округи (допустимий мінімум), у другому – на шість (допустимий максимум).
Симуляція 1
60% мандатів розподіляються в багатомандатних округах за персональними результатами кандидатів, 40% – в єдиному багатомандатному окрузі за розташуванням у партійному списку.
Симуляція 2
50% мандатів розподіляються в багатомандатних округах за персональними результатами кандидатів, 40% – в єдиному багатомандатному окрузі за розташуванням у партійному списку.
Результати аналізу і симуляції дають підстави стверджувати, що запропонована авторами законопроекту виборча система не відповідає назві "відкриті списки". Максимум – "напіввідкриті списки". І то лише виключно для політичних партій, які здатні набирати значну кількість голосів.
Для усіх інших – це система закритих партійних списків, за якої виборець немає жодного впливу на визначення персонального складу відповідних місцевих рад. Незважаючи на те, що матиме можливість голосувати за конкретних кандидатів.
Назар Бойко, Роман Свердан, Моніторингово-аналітична група "ЦИФРА", спеціально для УП