Ця війна має конкретне джерело
Про загарбницьку війну Росії проти України говорять щоденно, багато, переважно поверхово. Найвищі державні достойники США, Німеччини, Франції зустрічаються з ініціатором воєнних дій, президентом і верховним головнокомандувачем Росії Путіним, вимагаючи безумовного, якнайшвидшого, повного виконання "мінських домовленостей".
І жодних результатів. Навпаки, всі ці зусилля з кожним днем стають все безнадійнішими, а серйозних західних лідерів виставляють у світлі примітивних наївняків.
Панове! Ви ж знаєте, що 24 грудня 2014 року Владімір Путін написав своє владно-повєлітєльноє "утверждаю" і поставив власноручний підпис під документом: "Военная доктрина Российской Федерации". Її дія, між іншим, розрахована до 2020 року включно.
Прикро і дивно було читати, хоча, зрештою, – чому дивуватися (?) розумування як українських, так і європейських, зокрема, німецьких, військових аналітиків про те, що у тексті доктрини, мовляв, не згадується поіменно ані Україна, ані жодна з країн ЄС, ані навіть США, натомість реальним противником воєнних протистоянь Росії однозначно визначено НАТО.
Положення про НАТО-ворога проходить крізь увесь текст документа. На цьому військові специ і роблять свої висновки.
Не маю підстав сумніватися у їхніх професійних знаннях щодо питань воєнних стратегій, тактик, технологій, але такої науки як "текстологія" вони явно не вчили.
Розділ 12 московської воєнної доктрини присвячений визначенню: "Основні зовнішні воєнні загрози".
Так от, однією з основних зовнішніх воєнних загроз для РФ після 2014 року є: "Установление в государствах, сопредельных с Российской Федерацией, режимов, в том числе и в результате свержения легитимных органов государственной власти, политика которых угрожает интересам Российской Федерации".
Звісно, не обов’язково мати спеціальні знання із воєнної справи, щоби збагнути, про кого саме із "сопредельных государств" йдеться. Гадаю, тут усім усе ясно. До того ж, побоювання москалів перед загрозою, що йде від "сопредельников", розлите по всіх розділах документа.
Але ж бо це не публіцистика, не риторика тележурналістики, не твердження різноманітних політичних заяв. Це мова чи не найсерйознішого державного документа, у якому слово викликає конкретну дію!
Що випливає із констатації реальної загрози для РФ? У сусідній державі – "сопредельном государстве", – кажуть тепер уже їхні політики. До влади прийшла "воєнна хунта", вони ж – фашисти, бандерівці, захопила владу незаконно – внаслідок "свержения легитимных органов государственной власти". І тепер це сопредельное государство" і його влада "угрожает интересам Российской Федерации".
Само собою: "У нас фашизм не пройдет"! Росія не може очікувати, як будуть реалізовуватися "загрози" із "сопредельного государства". Вона змушена діяти на випередження, така можливість передбачена воєнною доктриною, і захоплювати сусідню територію, яка і так була нашою – "Крым наш", "Новороссия" – это ведь просто Россия".
На захопленій території Донбасу організовувати "совсем независимые государства", ну, і що ж, що вони абсолютно неспроможні – ні в промислово-фінансово-економічному, ні в політично-дипломатичному, ні в гуманітарному, ні навіть у військовому аспектах?
Росія дасть своє військо, начинить територію воєнною технікою (700 танків для ДНР – це не дрібниця!), організує вишкіл убивць-професіоналів, висилатиме безконечні "гумконвої" і так далі і тому подібне. Процес пішов…
А західні лідери бідкаються:
- Що це ви робите? Навіщо вам війна? Чому не хочете дотримуватися мінських домовленостей, які самі ж підписали? Це ж для вас неабиякі втрати – і від війни, і від наших санкцій, які можуть бути ще більшими.
А з Москви відповідають:
- Про що говорити? "Сопредельное государство" проводить політику, "которая угрожает интересам Российской Федерации". Ось ми визначили компетентну комісію, коли ви будете підписувати Акт про економічну угоду ЄС з Україною – адже така угода "угрожает экономическим интересам Российской Федерации".
Ніяк не можуть зрозуміти державники з того їхнього "загниваючого" Заходу реального стану речей.
Війна Росії проти всіх неросіян – "ты шо, не русский?" – триватиме довго. Принаймні доти, доки існуватиме російська імперія. Можна уточнити: доки російське суспільство в цілому не позбудеться своїх претензій на "месіанську" роль у світі.
Михайло Косів, для УП
