Місцеві вибори: через "не хочу" і "треба"

Виборча кампанія до місцевих рад та сільських, селищних, міських голів може розпочатись наприкінці літа. Попри відсутність офіційних "правил гри", основні гравці вже готуються до волевиявлення.

Як демонструє соціологія, середньостатистичний виборець – малозабезпечений мешканець міста чи села, з вищою або середньою спеціальною освітою, приблизно 50 років – втомився від нинішніх партійних брендів, які традиційно для української політики виявились здебільшого медіа-проектами і фактично не вели роботу в регіонах після парламентських виборів, тобто в міжвиборчий період.

Підтримка президентської та прем'єрської політсил впала. Ситуація не схожа на синхронне падіння, але воно одночасне з різною інтенсивністю. За даними Центру Разумкова, в березні 2015-го, порівняно з листопадом 2014-го, за "Солідарність" (тодішній БПП) готові голосувати на 5% менше виборців – 19,2% проти 14,1%; за "Народний фронт" – майже на 10% менше, 15% проти 4,6%.

За цих умов "Солідарність" та "Народний фронт" фактично перебувають в одному човні – розпад коаліції чи будь-яка дестабілізація в країні зіграють проти влади загалом.

Останні місяці продемонстрували, що зниження електоральних симпатій до "Народного фронту" тягне за собою й удар по рейтингу президентської політсили. Невдачі влади відображаються в першу чергу на рейтингу прем'єра, однак не обходять й президента.

Фактично в межах коаліції виокремилась системна опозиція: "Батьківщина", радикали Ляшка та "Самопоміч" критикують окремі дії уряду і президента та претендують на виражену суб'єктність.

Ці фактори окреслюють загальні контури майбутньої виборчої кампанії політсил, представлених в парламенті.

Сьогоднішня ситуація змушує Яценюка і Порошенка домовлятись, наприклад, щодо узгодження окремих кандидатів в округах, враховуючи територіальну складову виборчої системи. Більше того, подейкують, в адміністрації президента вже розробляють, та в разі затвердження змін до виборчого законодавства авторства робочої групи під керівництвом Володимира Гройсмана, ініціюватимуть нові сценарії походу на вибори.

Одним з них може стати швидка розкрутка кількох технічних партійних проектів, які візьмуть участь у місцевих виборах однією шеренгою з "Солідарністю" та покликані здобути запланований мінімум голосів владі. Дані партії мають стати колонами, які підпиратимуть партійну будівлю та можуть отримати завдання діяти сегментовано, тобто відповідно до проблемних для "Солідарності" регіонів – Волинської, Івано-Франківської, Одеської, південно-східних областей. Саме там за результатами останніх парламентських виборів був здобутий невтішний результат й водночас, згідно зі свіжими соціологічними дослідженнями, продовжує помітно просідати рейтинг президентської політсили.

Від цього проекту залежить і майбутнє децентралізації країни, як головного державного перетворення – нові повноваження не можуть опинитись в чужих руках.

Про кадровий голод не йдеться, як і про лаву запасних президентської команди. Однак і тут є відчутні ризики: потрібні надійні механізми контролю за новоствореними структурами; водночас технологи зіштовхуються з обмеженим часом для розкрутки проектів-скороспілок після ребрендингу. Останнє, втім, може бути компенсовано адмінресурсом та достатнім фінансуванням.

До такого виборчого формату може приєднатись і "Народний фронт", який точно не переживе якісну трансформацію в межах нинішньої форми та не здатен покладатись на рейтинг Яценюка і надійну підтримку Коломойського.

Ігор Коломойський, вірогідно, продовжуватиме диверсифіковано фінансувати різні партії та окремих політиків, – але вже сьогодні має амбіцію створення власного проекту. За інформацією ЗМІ, це може бути права партія, серед можливих назв якої фігурує "Укроп". Саме так називається одне з міжфракційних об'єднань у парламенті, орієнтоване на Коломойського. З іншого боку, можливо, це спроба перевірити реакцію суспільства на ініціативу олігарха.

Але безсумнівно те, що Коломойський, завдяки своїм представникам на місцях, прагне прямо контролювати принаймні органи місцевого самоврядування Дніпропетровщини, паралельно створюючи стартап під парламентські вибори.

Вірогідно, Порошенко вимагатиме від Яценюка якихось зобов'язань щодо спільних дій в місцевих радах і, з урахуванням створення виконкомів в результаті адмінреформи, пропонуватиме отримання представниками "Народного фронту" керівних посад у них, відповідно до результату здобутого на виборах. Іншими словами, Яценюку доведеться платити за повітря, щоб не задихнутись чадним газом.

Сьогодні жодна з партій, крім "Опозиційного блоку" не розглядає можливостей проведення виборчої кампанії на Донбасі, яку Київ зобов'язався провести згідно з мінськими домовленостями.

Без сумніву, сепаратистам для формально здобуття влади на Донбасі не потрібна легітимізація "Опозиційним блоком". Натомість імітація альтернативних виборів разом з грошима Ахметова – варіант, від якого їм важко відмовитись.

Разом з тим виборчий тандем "Опозиційного блоку" та сепаратистів на Донбасі поряд з грамотно проведеною кампанією "Опозиційного блоку" в Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій, Одеській, Миколаївській, Херсонській областях може виявитись справжньою гримучою сумішшю та сильним аргументом у відносинах з київською владою. Це дуже важливий шанс для Льовочкіна й Ко зберегти реальний вплив в українській політиці.

Сприятлива динаміка та потенційно хороші шанси на виборах мають малі учасники коаліції.

Пробувати власні сили рівномірно по Україні буде "Радикальна партія" і "Батьківщина". "Самопоміч" ж традиційно зробить ставку на захід країни, де вибити ґрунт з-під її ніг поки нікому не вдається, а також, вірогідно, великі міста з власними сильними низовими структурами на зразок Харкова.

Вірогідно, може відбутися переобрання депутатів Київради і міського голови столиці. Роботою Кличка у президента незадоволені. Крім того, у президентській партії, як і в "Самопомочі", "точать ножі" на Київраду, де в більшості закріпились "ударівці". У разі ж проведення виборів в Києві основна боротьба за розгорнеться між "Солідарністю" і "Самопоміччю".

Загалом найцікавіше партійне протистояння очікується в Київській, Житомирській, Чернігівській, Черкаській та Полтавській областях, де все змінюватиметься за лічені тижні, а можливо й дні.

Традиційно є певний електоральний простір і для інших партій, причому як відносно нових, так і тих, які брали участь в останніх парламентських виборах – насамперед "Громадянської позиції" та "Сильної України".

Можливе запровадження пропорційної виборчої системи разом зі скороченням кількості депутатів місцевих рад працюватиме насамперед на перенесення нинішньої парламентської партійної конфігурації на місця. Утім, це остаточно не закриває вікно можливостей для інших партій, щоб здобути локальні успіхи.

Особливо це стосується тих політ гравців, які орієнтуватимуться на чіткий сегмент виборців й здатні залучитись підтримкою середнього бізнесу, а враховуючі територіальну складову вірогідно затвердженої пропорційної системи виборів – і місцевих лідерів громадської думки.

Останніх досі не залучила жодна з парламентських партій.

Василь Кедик, політолог, Івано-Франківськ, спеціально для УП