Чого боїться Кремль?

...Може, він боїться нашої зброї?

Від нас такої загрози Москва для себе не бачить. Зрозуміло, що у військовому відношення нам ще не скоро доведеться догнати Росію.

Цим Кремль не залякаєш.

Імовірно, є тільки один спосіб ефективно боротися з агресією нашого сусіда – це боротися з його ідеологією.

Правдиве, правильне, незлобливе слово подібне до каплі води, що пробиває найбільший камінь. Яким би малим та непробивним здавалось наше слово, воно рано чи пізно проб'ється крізь залізні перепони, що їх зведено Кремлем.

Історія свідчить на користь цього. Проходить час, і людям набридають одні й ті ж штампи, що є в арсеналі зомбувальників від ідеології. Штампи завжди обмежені. Бажання почути щось нове отримає перемогу. Так "самвидав" та анекдоти про партію перемогли одну з найсильніших ідеологій світу – партійну, комуністичну ідеологію СРСР.

Попри всю силу інформаційної зброї нашого супротивника, у нас завжди може знайтися щось своє для нього.

От, хоча б взяти за приклад ідею з миротворчою місією в Донбасі. Це ж безпрограшний варіант! Якщо навіть миротворців ООН не введуть, то ідея все рівно спрацює в ідеологічному смислі. Бо майже всякому буде зрозуміло, що той, хто проти миротворців – той проти миру, проти зупинення військових дій.

Щоправда, я дивуюся, чому ж так довго ми не приходили до цієї ідеї. Я писав про таке далеко до того, коли це питання підняли у наших владних кабінетах.

Головною проблемою теперішньої російської ідеології є відсутність досконалої об'єднавчої суспільної ідеї . Нації й народи світу за таку ідею мають свої надбання в боротьбі за незалежність, свободу, рівність і братерство. Росія не може стати під ці прапори – адже завжди боролась не за ці цінності, а проти них і проти тих, хто їх піднімав.

Сьогодні чи не єдиним ідеологічним чинником для об'єднання росіян Кремль зробив перемогу СРСР у війні 1941-1945 років. Святкування перемоги в Росії стало державним святом №1.

Недаремно випускається російськими компаніями така величезна кількість фільмів, книг та інших пропагандистських матеріалів про цю війну. Навіть у нас кожен день майже по кожному телеканалу транслюються передачі й фільми про війну, де радянські герої легко беруть верх над бездарними й недолугими фашистами.

Московські ідеологи, здається вдень і вночі працюють над створенням образу фашиста – того самого образу, якого не прищепили молоді так, як його робили панівною думкою для старшого покоління в СРСР. А створивши цей образ, вклавши у свідомість людей, що фашизм це найстрашніше зло, яке було на планеті, – залишиться тільки вибирати, на кого вішати табличку з написом "фашист"".

Якщо ж таку табличку московські ідеологи комусь повісять, то вже доказувати їм непотрібно, хто там, під табличкою.

За них це вже зробило "антифашистське" кіно.

Книги того ж-таки Віктора Суворова про цю війну є смертельною зброєю проти ідеології Москви. За прикладом Суворова з'являються все нові й нові публікації, які несуть неочікувані відкриття про Другу світову війну. Нещодавно я прочитав сенсаційну публікацію Морозюка "Справа про розкриття злочину століття…", в якій автор наводить численні докази справжніх сталінських задумів у згаданій війні. Такої зброї дійсно боятимуться наші супротивники.

Після сьогоднішнього масивного промивання мозку в мільйонів російських людей та їх прихильників скоро ніхто й не згадає, що сталінізм перевершив фашизм у багато разів.

Тому й ведуть кремлівські вожді війну не тільки за території, а й за людський світогляд. Світогляд, який покличе росіян брати зброю та йти воювати туди, куди вкажуть у Кремлі.

Тому й викидають уже в Росії та в Криму книги про голодомор та війну. Викидають, тому що бояться.

І бояться недаремно. Бо перемога буде обов'язково на тій стороні, на якій більше Правди, адже на цьому стоїть світ.

Олександр Мінович, спеціально для УП