Український рейд по європейським "тилам" інформаційного фронту

Тему українсько-російського конфлікту в інформаційному просторі було "пронесено контрабандою" на щорічну конференцію по конкурентній розвідці, яка відбулася 25-26 березня в Стразбурзі.

Для цього тему доповідь було подано як проблематику інформаційних війн у корпоративному секторі. В цьому допомогли такі гучні і яскраві "кейси", як замовлення Фейсбуком агентству Бьорсон-Марстеллер "джинси" проти соцмережі Гугл+, яке розкрив блогер Кріс Согоян; хітової пісні "United Breaks Guitars", що коштувала авіакомпанії близько 180 мільйонів доларів; та інформаційного вірусу про "собачий крематорій у Лисичанську" в період підготовки до ЄВРО-2012.

Відвідувачі конференції – представники французьких, німецьких, голландських та англійських компаній – слухали дуже уважно. Однак наступні розмови в кулуарах підтвердили давно відоме всередині України твердження про те, що ми даремно плекаємо ілюзії на рахунок великої популярності "української теми" в середовищі європейського бізнесу.

"Українське питання є дуже важливим, – звертається в кулуарах голова компанії AWARE, англійський професор Артур Вайс до організатора конференції, директора Інституту по Конкурентній Розвідці Райнера Міхаелі. – От я, наприклад, дуже ретельно слідкую за тим, що відбувається на їхньому сході. Ти от, приміром, знаєш, де знаходиться Донецьк?"

Райнер Міхаелі трохи вагається, але відповідає: "Ну, так… Приблизно розумію. Я два роки тому приїздив у Ялту на конференцію".

"А знаєш, де знаходиться Севастополь? – не заспокоюється Артур. – Це ж столиця Криму". Я швидко прихожу на допомогу Райнеру, кажучи, що Севастополь – це недалеко від Ялти, і не розчаровую Артура із приводу "столиці".

Власне, це й усі дискусії стосовно України.

Раз-по-раз, звертаючись до представників Airbus, Orange та інших, я цікавився, чи трапляються в їх комерційній практиці запити щодо активів в Україні, та чи існує бодай якась комерційна зацікавленість у цій частині світу.

Респонденти на хвильку замислювались, а потім відповідали, що внутрішні європейські перетворення не дозволяють їм вести експансію своїх інтересів на Схід. У найгіршому випадку експерти інформаційно-аналітичного сектору відповідали, що, маючи партнерів у Москві, вони досі мали можливість вирішувати питання в Києві через них.

Ми можемо сперечатись про репрезентативність цієї аудиторії, однак, на мій погляд, буде хибним вважати, що конфлікт зробив нас популярнішими. Те ж саме стосується й розуміння процесів, що зараз відбуваються між українською й російською сторонами конфлікту.

У процесі конференції в мене відбулася дуже цікава бесіда з однією відвідувачкою із Франції:

"Я так вас розумію… Це ж дуже важко. Ви називаєте фашистами росіян, росіяни називають фашистами вас… Як ви в цьому розбираєтесь?.." – співчувала француженка.

"Дозвольте, я вам поясню… – відповідав я. – Давайте звернемо увагу на французьку партію "Національний фронт" Марі Ле Пен. Я думаю, ви погодитесь, якщо я скажу, що після теракту проти Charlie Hebdo її ультраправа політична сила значно посилила свої позиції в суспільстві?! Крім того, ні для кого не секрет, що штаб Марі Ле Пен частково фінансується проросійськими та відверто кремлівськими силами. Наприклад, Першим Чесько-Російським Банком.

Водночас, у самій Росії розкручується думка про те, що журналістів, нібито, і шкода, але "вони ж самі винуваті у своїх смертях, бо насміхалися над почуттями віруючих". А "духовні скрєпи" – це недоторкане.

Чи не здається вам, що є певна розбіжність в тому, що французька політична сила, яка обіцяє захистити французів від тероризму, отримує фінансування від певних кіл, які частково виправдовують цей тероризм?"

Відповідей на ці та подібні питання в експертів інформаційно-аналітичної сфери Європи – на даний момент немає.

І це зрозуміло. З огляду на майже повну прозорість політичного процесу в країнах Європи, а також на більш високий авторитет медіа й журналістів, питання про можливість таких тонких маніпуляцій європейцями просто не обговорюється.

Це в чергове підтверджує той факт, що, будучи першим у світі об’єктом широкомасштабної гібридної та інформаційної війн, Україна має безцінний досвід, якого немає більше ні в кого в цій частині світу.

Саме це є для мене підставою для того, аби не сподіватися на західних експертів у питаннях розробки й підготовки документів у сфері інформаційної безпеки.

Західний досвід просто ніколи ще не стикався з такими загрозами, з якими стикнулася Україна два роки тому.

Однак, навіть не це є проблемою в наших відносинах з Європою в контексті конфлікту. Деякі українські спікери, що мають безпосередню можливість спілкуватися із представниками країн Європи, ще й досі знаходяться в полоні ілюзій про "універсальну силу європейських цінностей".

Нам слід зрозуміти, що прагматичне європейське суспільство вживає термін "європейські цінності" тільки в період виборів до керівних органів ЄС – Європарламенту та Єврокомісії. Решта часу "європейські цінності" не означають для європейців майже нічого. А от прибутки, фінансовий статок і розвиток бізнесу – мають безпосереднє значення для кожного з них.

З огляду на це, в першу чергу, нам необхідно самим зрозуміти, що пересічні європейці ніколи не запитують в українців "чи достатньо вони є гідними для того, щоб поділяти європейські цінності?"

Головне питання, на яке нам потрібна відповідь, полягає в тому, "чим Україна може бути корисною і комерційно цікавою для Європейського бізнесу?" Причому – "Чим вона може бути цікавіша за Росію?"

Коли ми говоримо про російську пропаганду, не потрібно піднімати питання свободи слова й плюралізму висловлювання думок, яке переслідується в Росії.

Найбільш актуальним для європейців аспектом російської загрози, насправді, є небезпека того, що маніпулятивне використання інформаційного простору призведе до загального зниження рівня довіри в європейському суспільстві, яке є на декілька порядків більш неоднорідним ніж українське.

А найбільш очевидним фактом є те, що бізнес і розвиток комерційних відносин в атмосфері недовіри зазнає катастрофічного падіння.

Таким чином, головною загрозою російських методів гібридних війн є не порушення європейських цінностей і громадянських свобод людини – а масштабні економічні й комерційні ризики, які вже зараз гальмують економічний розвиток усього світу.

Цей факт підтверджує й те, що головною тезою конференції стала тематика інтернету речей та big data. Ці два нічим не обмежені глобальні ринки майбутнього обіцяють надприбутки, які зараз неймовірно собі навіть уявити.

Головна проблема в тому, що доки прогресивна частина світу думає про те, як наблизити момент розгортання цих ринків – ми з вами обговорюємо потрібність чи хибність пропаганди й контрпропаганди.

Деручись нагору по слизькій драбині, давайте не забувати раз-по-раз перевіряти, чи до тієї стіни вона приставлена?..

Дмитро Золотухін, спеціально для УП