Країна бурштину: місцеві вибори та відкриті партійні списки

Майбутні місцеві вибори в Україні планують провести на основі відкритих партійних списків. Про це домовились учасники парламентської коаліції, передбачивши відповідну реформу в коаліційній угоді: "Зміна системи місцевих виборів з метою забезпечення справедливого представництва виборців у місцевих радах, збереження мажоритарної системи на рівні сільських та селищних рад та запровадження пропорційної виборчої системи з відкритими списками при проведенні місцевих виборів на інших рівнях".

Передбачається, що нова редакція виборчого закону буде прийнята до липня 2015 року.

Депутати та експерти, які безпосередньо працюватимуть над відповідними змінами виборчої системи, повинні враховувати досвід інших країн, які застосовують відкриті партійні списки на місцевих виборах.

Хорошим прикладом для аналізу є виборча система Литви.

1 березня в Литві відбулись місцеві вибори. Представники МАГ "ЦИФРА" у якості міжнародних спостерігачів мали можливість ознайомитись з технічними особливостями функціонування литовської системи виборів за відкритими списками.

Продемонструємо принципи роботи цієї системи на прикладі виборів депутатів міської ради Вільнюса.

Територія міста становить один багатомандатний виборчий округ – мешканці литовської столиці одержують однакові зразки бюлетеня й голосують за ті ж партійні списки кандидатів, незалежно від місця проживання. У бюлетені виборцю пропонується дві опції – можна проголосувати за партійний список без надання преференцій жодному кандидату, а також можна додатково вписати в спеціальні квадратики до п'яти порядкових номерів кандидатів із цього списку.

Так виглядає виборчий бюлетень, щоправда, уже погашений

Перед виборами литовцям доставляють спеціальні брошури зі списками партій і порядковими номерами кандидатів для ознайомлення. Такі самі брошури та загальний список партій із кандидатами також знаходиться й на виборчих дільницях.

Список партій і кандидатів на виборчій дільниці

Право на участь у розподілі представницьких мандатів одержують політичні партії, які подолали 4% виборчий бар'єр, і блоки політичних партій, якщо вони набрали не менше 6% голосів виборців. Депутатські мандати розподіляються між партіями пропорційно кількості одержаних голосів.

Обраними вважаються кандидати, які одержали найбільшу кількість персональних преференцій виборців. 

Варто детальніше зупинитись на процедурі підрахунку голосів і процесі рейтингування кандидатів.

1. Першим кроком члени дільничної виборчої комісії відсортовують бюлетені за партійною підтримкою.

2. Далі бюлетені за кожну партію розділяють на ті, що без голосів за кандидатів та ті, у яких виборець віддав свою преференцію конкретному кандидату.

3. Третім кроком члени комісії рейтингують кандидатів, за яких проголосували виборці. Для цього використовуються спеціальні форми.

Форма для рейтингування кандидатів

У формі позначається партія, кандидатів якої рейтингують, а також імена членів комісії, які здійснюють процедуру. Один із них диктує вписані в клітинки номери кандидатів, а інший відмічає кожне таке згадування кандидата однією позначкою.

Заповнена форма, яка відображає кількість голосів виборців за конкретних кандидатів зі списку

Після закінчення процесу, підсумовується кількість голосів за кожного кандидата. Ті кандидати, за яких було віддано найбільшу кількість голосів виборців в окрузі, обираються депутатами, незалежно від їхнього місця розташування в партійному списку.

Наприклад, п'ятнадцять мандатів, які здобув у Вільнюській міськраді Рух Лібералів, між депутатами з партійного списку розподілились так:

Кандидати, обрані депутатами в результаті рейтингування

Виборці охоче використовують можливість змінювати черговість депутатів у партійних списках. На цих виборах у середньому 66,52% виборців так чи інакше надали преференції конкретним кандидатам. Зі слів голови Центральної виборчої комісії Литви Зенонаса Вайгаускаса, виборцям подобається така опція, і вони щораз активніше нею користуються.

Не викликає заперечень такий механізм і в політичних партій. Принаймні, жодна з них не скористалась законодавчо передбаченим правом заблокувати можливість для виборців "тасувати" списки своїх кандидатів.

Також ця система є додатковим механізмом прояву внутрішньопартійної демократії. Підкреслюємо – додатковим механізмом прояву, а не гарантом останньої.

Політичні партії активно залучають своїх членів до процесу формування партійних списків і визначення послідовності кандидатів. Деякі з них навіть проводять попереднє голосування серед членів партій, і за його результатами формують остаточний список. Ця інформація була підтверджена не лише головою ЦВК Литви, але й десятками членів дільничних виборчих комісій, з якими вдалось поспілкуватись в день голосування.

Основною проблемою описаної виборчої системи є її технічна складність.

Деякі виборці не до кінця розуміють, яким чином вона працює. Під час підрахунку голосів на дільниці траплялись бюлетені, у яких виборці не ставили позначки за партії, а вписували порядкові номери партій у клітинки, відведені для кандидатів. Деякі виборці голосували за декілька партійних списків одночасно. Такі бюлетені визнавались недійсними.

Загалом на виборах до місцевих рад недійсними було визнано 4,87% бюлетенів. У той самий час на виборах міських голів, які відбувались в той же день, недійсних бюлетенів було лише 2,7%.

Комп'ютеризація виборчого процесу значно полегшує адміністрування виборів у Литві.

На кожній виборчій дільниці встановлюється комп'ютер із відповідним програмним забезпеченням. Лише після того, як система приймає результати голосування, можна видрукувати й підписати протокол. Також у Литві розглядають можливість запровадження механізму сканування бюлетенів. З одного боку, це значно пришвидшить підрахунок голосів і рейтингування кандидатів, а з іншого – зменшить вплив людського фактору в процесі встановлення результатів голосування.

Литовський досвід є показовим завдяки ще одному, уже нетехнічному компоненту – високому рівню довіри між суб'єктами виборчого процесу: виборцями, членами виборчих комісій, спостерігачами.

Під час процесу рейтингування член комісії, що диктує показники з бюлетенів, не завжди має змогу прослідкувати, наскільки коректно інший член комісії вносить ці дані у форму. На запитання, чи впевнений він у тому, що внесене у форму відповідає продиктованому, пролунало наївно-щире: "А навіщо йому щось змінювати?!.."

Присутність на дільницях спостерігачів від політичних партій зумовлена швидше бажанням перших виконати суспільно-важливу функцію, ніж страхом останніх за свій результат. Спостерігачі активно асистують членам комісій у разі виникнення труднощів – черг, необхідності допомоги літнім людям, потребі пояснити виборцям специфіку процедури голосування тощо. Більше того, деякі спостерігачі залишають дільницю із завершенням процесу голосування – одержання підсумкового протоколу з результатами не є для них найважливішим.

Перехід до пропорційної системи відкритих партійних списків на місцевих виборах в Україні може стати серйозним викликом для вітчизняної виборчої практики. У першу чергу, з огляду на побачене й почуте в Литві, – через брак часу.

Адже змінити виборчу систему, прописавши нову її модель у законодавстві, набагато легше ніж змусити цю систему працювати так, як би того хотілось.

Назар Бойко, керівник Моніторингово-аналітичної групи "ЦИФРА", Львів-Вільнюс-Львів, спеціально для УП