Газопровід "під ударом"
Останнім часом побільшало публічних заяв ватажків самопроголошених анклавів на предмет "масштабного наступу" та "створення військової авіації ЛНР та ДНР". Незважаючи на повідомлення Генштабу про її знищення, сам факт появи подібних заяв викликає особливе занепокоєння в сенсі забезпечення енергетичної безпеки.
Адже бойова авіація в розпорядженні терористів, коригування дій котрих здійснює Росія, а всі їхні злочині потуги сфокусовані на просуванні надуманих "геополітичних інтересів" Білокам'яної, – несе надзвичайно високий рівень небезпеки для України та Європи в цілому.
Підставою для подібних припущень слугують оприлюднені штабом АТО відомості щодо посилення активності російської авіації в прикордонній з Україною зоні, а також публічні заяви прес-служби Центру на предмет почастішання появи авіації РФ у небі неконтрольованих східних територій.
На додачу, оцінюючи потужні обстріли, часто спрямовані на виведення з ладу енергетичної інфраструктури населених пунктів – міста Щастя, Попасна, Дебальцеве тощо – стає очевидним, що бойовики насамперед прагнуть паралізувати функціонування міста, спровокувати руйнування об'єктів тепло та енергопостачання з метою унеможливлення відновлення таких. Подібні дії змушують мирне населення залишати міста, що розширить можливості застосування важких видів озброєння, до яких належить і авіація, з боку терористів.
Не можна виключати також небезпеку точкових повітряних ударів бойовиків по енергетичній інфраструктурі великих промислових міст, на кшталт Маріуполя, з метою їхнього знеструмлення, зупинки роботи промислових підприємств, виведення із ладу об'єктів теплогенерації і перетворення на зону гуманітарної катастрофи на зразок "Алчевська", у традиційно холодному для України лютому місяці.
Таким чином, спровокувавши енергетичний параліч та змоделювавши ситуацію керованого хаосу, Росія може спробувати зупинити роботу стратегічних промислових підприємств, як-то: Металургійний комбінат ім. Ілліча, Азовсталь, Азовмаш тощо. Подібна тактика, безумовно, сприятиме просуванню бойовиків уздовж азовського узбережжя, де до кордону із Кримом лишається близько 280 км.
Також потрібно брати до уваги технічні можливості віддаленого нанесення повітряних ударів ракетами типу "повітря-земля", по об'єктам атомної енергетики. Наслідки руйнувань спричинених у результаті подібних атак, можуть бути співмірними з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.
Насамкінець, не варто виключати сценарій, коли ватажки терористичних організацій, за мовчазного схвалення та матеріально-технічного сприяння кремлівських покровителів, спробують завдати нищівних повітряних ударів по інфраструктурі газопроводу "Уренгой-Помари-Ужгород", що знаходиться в зоні досяжності авіації продемонстрованої широкому загалу.
Подібні акції можуть спричинити перебої в подачі газу до Європи. Адже, посилаючись на військові дії на Донбасі та нездатність Києва забезпечити транспортування вуглеводів міжнародними газогонами, Москва може відмовитись від постачання блакитного палива до країн Європейського союзу територією нашої держави.
Вкупі з тим, що газопроводи "Союз" та "Прогрес" максимально наближені до території бойових дій, залишається висока ймовірність блокування цих газопроводів щодо поставки газу на європейський ринок, а утворений дефіцит вуглеводню неминуче спровокує стрімке зростання цін на енергоносії. За вказаних обставин, "Північний потік" залишиться єдиним надійним шляхом постачання енергоресурсу до Європи. Не виключено, що питання "Південного" або "Турецького потоку" набуде нового звучання та актуальності.
Отже, підсумовуючи викладене, можна дійти висновку, що конфлікт переходить у більш потужну стадію протистояння та може нанести нищівного удару не лише по життєво-важливій інфраструктурі України, але й зачепити інтереси ЄС. Тому попри дієвість політико-економічних важелів впливу на Росію, ситуація вимагає залучення адекватних військово-безпекових інструментів ефективної протидії.
Залишається гострою потреба українських військових у сучасних систем протиповітряної оборони, здатної надійно убезпечити стратегічні об'єкти енергетичного комплексу та відповідної інфраструктури.
Саме тому, на наш погляд, сьогодні український уряд повинен особливу увагу приділити силам протиповітряної оборони та звернутись до держав НАТО із проханням щодо військово-технічної підтримки в зазначеному аспекті.
Наталія Слободян, директор департаменту енергетики, спеціально для УП