Що об'єднує суддів і громадськість, яка їм не довіряє?

В Україні 12 лютого прийняли закон про забезпечення права на справедливий суд. Очікується його підписання президентом.

Але закон, на жаль, не вирішує головної проблеми – позбавлення політичних органів влади впливу на правосуддя, яка найбільше сьогодні турбує громадськість та суддів. Про це свідчать результати соціологічного опитування, проведеного наприкінці грудня 2014 року Фондом "Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва" спільно з соціологічною службою Центру Разумкова на замовлення Центру політико-правових реформ за підтримки ЄС і нідерландської програми МАТРА.

У цілому було опитано в усіх регіонах України, за винятком АР Крим, 2008 респондентів віком від 18 років та понад тисячу суддів усіх областей.

При цьому абсолютна більшість громадян зазначає, що в українських судах поряд з корупцією – 93,9% – мають місце такі явища, як залежність суддів від політиків – 80,5%, і олігархів – 80%. Цікаво, що такі думки громадськості щодо впливу політиків збігаються з оцінками опитаних суддів та працівників судів, 72,5% з яких основною проблемою для подолання шляхом проведення судової реформи вважають вплив президента і Верховної Ради на судову гілку влади.

У повній незалежності системи правосуддя в Україні впевнені лише 9,5% опитаних представників суддівського корпусу, а от діаметрально протилежної точки зору дотримуються 16,7%, які визнають, що фактично вся судова система є залежною.

Більшість же респондентів-суддів – 52,5%, даючи оцінку незалежності системи від зовнішніх впливів, зазначає, що іноді випадки тиску на суддів трапляються. Про те, що такі ситуації є частими, говорить 20% суддів.

Водночас від громадськості за призначення суддів президентом, Верховною Радою чи Верховним судом висловилася невелика частка опитаних – 4-5%, що свідчить про недовіру як до політичних органів, так і до суто судових органів у цьому питанні, попри те, що загальний рівень довіри до нових президента і парламенту досить високий – на рівні 49 і 31 відсотка відповідно.

43% представників українського суспільства вважає, що це має бути у компетенції спеціально створеного для цього органу, який повинен бути незалежним від законодавчої та виконавчої влади та складатися з суддів та представників громадськості. На другому місці – перетворення суддівської посади на виборну і обрання суддів громадянами на виборах – 28%.

"Як бачимо, гарантія цілковитої незалежності судів від впливу політичних органів влади – це єдине питання, яке об'єднує громадськість та суддів, – зазначає експерт Центру політико-правових реформ з питань судівництва Роман Куйбіда. – Усунути політичні органи, передусім президента і парламент, від вирішення питань кар'єри судді, є першочерговим завданням судової реформи.

Але народні депутати, на жаль, вирішили інакше, ухваливши закон, в якому за цими політичними інститутами влади залишаються повноваження з вирішення питань кар'єри суддів, що створює додаткові механізми незаконного втручання у процес здійснення правосуддя".

Такої ж думки дотримується і народний депутат, заступник голови ВР Оксана Сироїд, яка зазначила, що прийняття закону "Про право на справедливий суд", розробленого в АП, ще не є повноцінною судовою реформою. "Вона відбудеться, коли будуть внесені відповідні зміни до Конституції, що повністю усунуть вплив Президента та Верховної Ради на призначення і розвиток кар'єри судді. Тільки після цього ми можемо бути впевнені, що очистимо судову систему", – упевнена вона.

Але повернемося до результатів соціологічного опитування. Адже з інших питань, дотичних сфери реформування правосуддя, думки громадськості та суддів відчутно різняться.

Так, якщо найбільшою проблемою громадськість називає корупцію в судах – 93,9%, то 50,8% суддів не змогли сформулювати зрозумілу позицію з цього питання, ще 4,3% – утрималися від надання відповіді.

Разом з тим, 51,4% опитаних представників судового корпусу вважають, що судді здебільшого стійкі, аби не піддаватися впливам та спокусам, а ще 23,3% зазначають, що майже всі служителі Феміди у цьому питанні принципові.

Винними в усіх професійних негараздах половина опитаних суддів та працівників апарату судів називають громадськість та журналістів, а також політиків – 48,4%, далі йдуть посадовці з уряду – 27,5%, і адміністрації Президента – 22,6%.

У свою чергу, українське суспільство налаштоване на проведення кардинальних змін та перетворень у судовій системі.

Так, згідно з результатами опитування, лише 1,5% респондентів не бачать особливої потреби у проведенні реформи в сфері судочинства взагалі. Майже для половини з них – 46% – вона є одним з найбільш актуальних та нагальних завдань, і тому має бути розпочата якнайшвидше. Поряд з цим, ще 34% вважають, що реформа є необхідною, але налаштовані менш радикально щодо строків її старту і думають, що наразі є більш актуальні завдання.

Приблизно таку ж відповідь з цього питання надала й більшість суддів та працівників апарату судів – 50,6%.

Водночас, лише 12,4% представників суддівства вважають судову реформу одним з найбільш нагальних питань. Ще 15,8% упевнені, що її проведення – не на часі, тому й не варто квапити події. А от 18,6% зазначили, що особливої потреби проводити судову реформу немає взагалі. Що ж стосується кардинальних змін, то до них практично не готовий ніхто в суддівському корпусі – необхідність радикальних змін в судовій системі підтримують лише 1,5%, тоді як їх вимагають 46,3% опитаних громадян.

Не знаходить підтримки у суддів та працівників апарату судів і найбільш поширена серед громадськості пропозиція щодо змін у сфері судочинства шляхом люстрації суддів. З них аж 66,9% вважають, що люстрація в принципі не потрібна, і замість неї необхідно створити для суддів нормальні умови для праці.

Проте, рівень довіри суспільства до судової системи, який за рік впав з 19% до рекордного мінімуму – 9%, свідчить про те, що відсутність кардинальних змін у судовій сфері через реформи та очищення суддівського корпусу може призвести до повної зневіри українців у вітчизняному правосудді. Унаслідок цього зросте загроза безпеці саме для суддів.

Тому, поки не пізно, вони мають усвідомити свою роль у цьому складному, але такому важливому нині процесі реформування судової гілки влади та її очищення від негідних мантії людей.

Леся Шутко, спеціально для УП