Гітлер, Путін і… запорізький алюміній

Перед Другою Світовою війною, ДніпроГЕС у Запоріжжі була джерелом електроенергії для найбільшого в СССР виробництва алюмінію. У серпні 1941 року гребля ДніпроГЕСу була підірвана загоном НКВД за наказом Сталіна.

Інформація з ВІКІПЕДІЇ

Проведення паралелей та аналогій між сьогоднішньою аґресією Росії проти України з нацистськими експансіями та аншлюсами вже перетворилося на широко вживаний методолоґічний інструмент аналізу сучасних глобальних суспільно-політичних та економічних проблем. І в цьому є глибокий, на жаль, резон.

"Яким є сьогоднішній приріст виплавки алюмінію в нацистській Німеччині?". Таке питання у довоєнній Франції регулярно потрапляло на перші шпальта газет, з огляду на важливість цього металу для розбудови військово-повітряних сил Німеччини, потенційного супротивника Третьої французької республіки.

У квітні 1941 року в статті "Промислова потуга нацистів" Луї Домерацький, дописувач американського журналу "Foreign Affairs", згадував про алюмінієву промисловість Франції як про "приємний для німців, але відносно незначний за обсягом здобуток".

Бо вже 1939 року Німеччина стала лідером з виробництва первинного чорнового алюмінію, досягнувши 30% світового виробництва цього стратегічного матеріалу.

На відміну від Гітлера та його прагматичних господарників-нацистів у Франції, Путін націлився знищити алюмінієву промисловість України. І досяг у цьому значних успіхів.

Єдине в Україні підприємство з випуску первинного алюмінію – Запорізький алюмінієвий комбінат – ВАТ "ЗАлК", котре з 2001 року є власністю російської об’єднаної компанії Російський алюміній РУСАЛ, впродовж кількох останніх років працювало суто символічно, як просте ливарне виробництво – впереваж перероблявся імпортований з Росії алюміній.

За повідомленням "Корреспондент.biz" від 18 серпня 2014 року, РУСАЛ припинила випуск алюмінієвої катанки на ЗАлКу. У той же час потужне виробництво сировини для випуску первинного алюмінію – Миколаївський глиноземний завод, що також є власністю РУСТАЛ, донині працює вельми успішно і на повну потужність.

Упродовж 90-тих років минулого століття здійснювалася модернізація Запорізького алюмінієвого комбінату.

Відомо, що для досягнення цієї мети у 1997 році держава виділила ВАТ "ЗАлК" кредит у сумі $60,92 мільйонів.

Наскільки ця модернізація була ефективною – невідомо, але з огляду на те, що 2001 року контрольний пакет акцій за суму 380,6 мільйонів гривень перейшов у власність росіян, підприємство мало бути пристойно оснащеним і ліквідним.

Після приходу Путіна до влади, подальший хід подій навколо української алюмінієвої галузі, як і все, що робилося зі стратегічно важливими об’єктами в Україні, вельми нагадує етапи ФСБ-шної спецоперації.

Якщо це дійсно так, то оборудка була запланована з особливою майстерністю/ретельністю – реалізовувалась самими ж українцями. За аналогічним сценарієм в Україні знищувалося все – починаючи від автобусобудування і закінчуючи Збройними Силами.

За повідомленням "Економічної правди", суд повернув державі пакет акцій ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" у розмірі 68,01%, що перебував у власності кіпрської компанії "Velbay Holdings Limited", яку пов’язують з російською компанією РУСАЛ Олега Дерипаски. Про це свідчить постанова Вищого господарського суду від 29 жовтня 2014 року.

Найдивовижніше, що навіть після винесення згаданої постанови Верховним судом знищення галузі триває.

Перед цим, у середині жовтня 2014 року, президент України, відповідаючи на запитання репортера Запорізької газети "МИГ" стосовно подальшої долі Запорізького алюмінієвого заявив: "Я противник будь-яких насильницьких реприватизацій. Якщо підприємство не працює – є механізм банкрутства, через який відбувається зміна власника.

Я знаю ситуацію із Запорізьким алюмінієвим комбінатом, і вона потребує комплексного вирішення – і з питань ціни на електроенергію, і з питань відкриття нових ринків, інвестицій та новітніх технологій".

А ось цілком співзвучний до думки президента коментар прес-служби ЗАлКу для газети "МИГ": "Ситуація на ЗАлКу дійсно складна – відсутній стабільний попит на алюмінієву катанку на внутрішньому ринку України, особливо в зоні АТО.

У зв'язку зі зростанням тарифів на газ, електроенергію, а також витрат на транспортні вантажоперевезення і митне оформлення сировини, виробнича вартість катанки на ЗАлКу зросла і в три рази перевищує показник аналогічної продукції російських підприємств.

Ми також вважаємо, що процедура банкрутства в поточній ситуації – правильний вихід для підприємства. Виробничі потужності ЗАлКу знаходяться в режимі консервації, виробництво алюмінієвої катанки на комбінаті не має економічного сенсу".

Приблизно через три тижні після заяви Петра Порошенка, Дніпровське територіальне управління Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку України звернулося до Запорізького окружного адмінсуду з вимогою ліквідувати комбінат на підставі того, що активи підприємства менші, ніж встановлений законом мінімум можливого статутного фонду для акціонерних товариств.

Суд не забарився і 8 грудня 2014 року виніс відповідну постанову про ліквідацію, що набрала чинності вже 29 грудня 2014 року.

Щоб уточнити термін "ліквідувати", відкрили статтю 104 Цивільного Кодексу України і з подивом виявили, що "1. Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників".

А от при ліквідації, як стверджують правники "діяльність припиняється без правонаступництва, тобто без переходу прав та зобов’язань юридичної особи, що ліквідується, до інших осіб", тобто – без "зміни власника", про що говорив президент.

Згідно законодавства України, "Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України і підзвітним Верховній Раді України".

У зв’язку з цим виникає питання: як сталося, і чим можна пояснити той факт, що орган, який підпорядковується президенту, нехтує його – висловленою публічно – думкою щодо подальшої долі ВАТ "ЗАлК", котре має таке важливе, принципове і стратегічне значення для розбудови майбутнього оборонного потенціалу країни?

Повідомлення про те, що вказана вище "Постанова" була опротестована в січні цього року Запорізькою прокуратурою, лише підсилило враження, що всі події довкруж вітчизняної алюмінієвої галузі cхожі на штовханину на Одеському привозі, яку провокують кишенькові злодії, щоб полегшити свою кримінальну працю.

У цьому контексті, стає більш зрозумілою практично синхронна – з судовою тяганиною в Запоріжжі – "штовханина" довкруж машинобудівного підприємства "Сумське НПО імені Фрунзе" – унікального вітчизняного виробника комплексного обладнання для випуску первинного алюмінію.

Наприкінці січня "Коментарі" повідомили: "Якщо узагальнити всі публічні події навколо цього підприємства за два останні роки, то стає очевидним, що його намагаються знищити на догоду російським конкурентам".

Таке враження, що довкруж алюмінієвої галузі та її інфраструктурно-технолоґічного забезпечення в Україні стискається порочне – фатальне коло. Чи не є це зловісною ознакою того, що такі антидержавні кола замкнуться і навколо виробництва титану, авіа- та ракетобудування?

Олег Романчук, публіцист, шеф-редактор журналу "Універсум", для УП