Чому "державна машина" не їде?
Представники правлячого класу майже рік говорять правильні речі про реформи, але далі круглих столів та обговорення стратегій справа не йде.
Незважаючи на перемогу демократів, в Україні зберігається радянська система лінійного функціонування державного апарату. Як виявилося, вона є рентною й зручною для тих, хто знаходиться у владних кабінетах.
Від ефективного та професійного державного апарату залежить якість адміністративних процедур та здатність реагувати на виклики. Реформа державного управління є інструментом для запровадження інших реформ. Однак, в інших сферах також не відчувається суттєвого прогресу.
Після перемоги Євромайдану система органів державної влади на всіх рівнях почала формуватися на партійно-квотних принципах. Така кадрова політика остаточно ослабила бюрократичний апарат, який виявився неспроможним трансформувати політичні рішення в адміністративні процедури. Політичні й адміністративні посади в системі державної служби залишаються не розмежованими.
Парламентські вибори 2014 року в чергове "перезавантажили імена", а не систему, оскільки політичні переможці віддали адміністративні посади в знак подяки тим суб'єктам, які підтримали їх під час виборчого процесу.
Після виборів нічого не змінилося. Нинішня система державного управління продовжує характеризуватися не здоровими для демократичних країн параметрами:
1. Відсутність державних політик у галузях міністерств, що призводить до ручного управління в центральних органах виконавчої влади та її структурних підрозділах.
2. Низька кваліфікація державних службовців, що прямо впливає на ефективність та якість прийнятих рішень.
3. Високий рівень партизації адміністративного персоналу, який змінюється в результаті зміни політичної влади.
4. Надмірна регуляція системи державної служби, яка породжує корупцію та службові зловживання.
Уряд Арсенія Яценюка вдруге анонсував початок реформи державного управління. Після парламентських виборів була підписана коаліційна угода, де окремим розділом прописали реформу державного управління.
Поряд із коаліційною угодою, Міністерство регіонального розвитку запропонувало для обговорення власний документ "Стратегічний документ реформування державної служби до 2017 року". Незважаючи на проведення обговорень з представниками громадськості й експертного середовища, урядовці так і не представили готовий законопроект у парламент. Згідно планів роботи, які прописані в коаліційній угоді та Стратегічному документі, основна законотворча робота планується лише з 1 кварталу 2015 року.
Майже за рік роботи жодних системних змін у цій сфері не було проведено. 9 місяців дорогоцінного часу втрачено.
Очевидно, що політичні гравці чекають місцевих виборів. Хто виграє – під того проведуть реформу державної служби та децентралізацію державної влади.
Потенціал державного апарату майже вичерпано. Неспроможність чиновників адекватно реагувати на виклики, у тому числі на російську агресію, є тому підтвердженням.
Для реформування системи державного управління уряду та парламенту необхідно:
1. Запровадити європейські стандарти публічної служби.
2. Ухвалити законодавство в сфері державного управління, яке буде відповідати критеріям ефективного управління SIGMA.
3. Розмежувати політичні та адміністративні посади шляхом запровадження інституту незалежного державного секретаря.
4. Негайно розпочати процес навчання державних службовців відповідно до кращих європейських та світових практик.
5. Запровадити вертикальну систему електронного документообігу.
Продовження використання нинішньої системи державного управління призведе до дискредитації тем реформ, європейської інтеграції й української державності в цілому.
Анатолій Октисюк, політичний експерт Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД), спеціально для УП
