Кругова порука суддівської люстрації
Під час Майдану основним інструментом боротьби Януковича з українцями були суди.
Люди у чорних мантіях забороняли протести, вночі виносили учасникам Майдану обвинувачувальні вироки. Вони ж за сфальсифікованими протоколами забирали водійські права за поїздку до Межигір’я.
Здавалося, після перемоги Майдану всі судді, які діяли за вказівкою влади, мають бути звільнені, а корупція і "телефонне право" підуть з історії України, як Янукович зі своєю "сім'єю".
Однак за сім місяців жоден суддя не позбувся посади. А дехто досі відстоює інтереси "сім"ї" – безкарно розблоковує рахунки Сергія Арбузова.
Інші ж оскаржують люстраційні рішення. Така собі суддя Самойлова визнала незаконним звільнення через люстрацію колишнього зампрокурора Харківщини – Володимира Суходубова. І постановила поновити його на посаді начальника відділу по роботі з кадрами прокуратури Харківської області.
І дарма, що Суходубов працював заступником прокурора протягом кількох років правління Януковича. Суддя не взяла цього до уваги. Для неї визначальним фактом стало те, що на роботу в кадровий відділ до недавнього зампрокурора прийшов 1 жовтня. Які до нього претензії?
І наче не було Майдану. І наче Майдан не проголосив одним з ключових завдань очищення суддівської влади.
По факту ж суддівська люстрація повністю заблокована.
Для вивчення порушень суддів під час Майдану 12 червня цього року на підставі закону "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" було створено Тимчасову спеціальну комісію з перевірки суддів загальної юрисдикції.
Комісія в квітні запропонувала звільнити шістьох суддів за порушення присяги – троє з них забороняли Майдан. Мова йде про суддю окружного адміністративного суду Києва Богдана Саніна та суддів Київського апеляційного адміністративного суду Ігоря Лічевецького і Володимира Мельничука.
Та люстровані судді вирішили оскаржити рішення тимчасової комісії. Де? Правильно – у своїх колег, в суді. Розгляд триває.
Власне, навіть без судових оскаржень рішення спецкомісії далі б не пішло, бо органи, які за Конституцією уповноважені звільняти суддів, – просто не працюють.
Роботу самої спецкомісії з перевірки суддів заблокували. З її складу вибув один з членів – колишній суддя, повний тезка екс-депутата Юрій Кармазін, який у 1996-2010 був суддею Верховного Суду.
"Комісія формується з суддів у відставці, адвокатів та юристів. Ми підозрюємо, що Кармазін навмисно вийшов зі складу. Замість нього члена комісії мали призначити на пленумі Верховного Суду.
Тоді на пленумі Верховного Суду затвердили звернення до КС (з проханням визнати неконституційним закон про люстрацію – УП). Це було перше питання порядку денного.
Другим пунктом було призначити до нашої комісії заміну Кармазіну. Але цього зроблено не було, бо нібито не знайшлося жодної кандидатури. Тому в нас зараз немає кворуму, щоб засідати", – розповів УП заступник голови Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів Маркіян Галабала.
Втім, навіть тих суддів, яких комісія встигла спіймати на порушенні присяги, звільнити – зась! Бо наразі уповноважені на це органи теж не діють!
Повноваження членів Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів – органів, які розглядають питання звільнення суддів – були припинені в квітні 2014 року, коли Верховна Рада проголосувала закон про відновлення довіри до судової влади.
За півроку народні депутати не спромоглися обрати жодного члена ані до Тимчасової спецкомісії з люстрації – а це 5 людей, ані до Вищої ради юстиції – трьох з 20.
Обрання членів ВРЮ і ВККС відбуваються через з'їзди відповідних установ. З 20 членів Вищої ради юстиції, по три призначають президент, Верховна Рада, з’їзд наукових закладів, з’їзд суддів. Членів ВРЮ також обирають збори прокурорів та з’їзд адвокатів.
"З квітня мали відбутися всі ці з'їзди. Але система не змінилася, ні прокуратура, ні суди, ні адвокатура не стали відповідати демократичним засадам. Тому почалася боротьба за посади", – розповіла "Українській правді" голова департаменту з питань люстрації Міністерства юстиції Тетяна Козаченко.
Відбулася низка з’їздів, зокрема з’їзд суддів, з’їзд адвокатів, з’їзд науковців, але всі вони оскаржені в судах.
Так, з’їзд адвокатів провів збори з багаточисельними порушеннями, висунув членів ВРЮ, хоча кворуму під час голосування не було. Тож рішення цього з’їзду було оскаржене в судах, тяганина досі триває. Була спроба провести ще один з’їзд, але позбавити деяких делегатів можливості потрапити на нього. Тоді до питання членів Вищої ради юстиції не дійшли.
"З’їзд наукових закладів також був оскаржений в суді. Паралельно Ківалов намагався провести свій власний з'їзд", – каже співрозмовниця УП.
Відбувся з’їзд суддів, на якому обирали членів ВРЮ.
"Але під кінець більшість учасників розбіглися, не було кворуму, щоб затвердити це рішення. Ця суддівська метушня досі триває. І навіть якщо законом Рада розформувала ці злочинні ВККС і ВРЮ, то тепер ці інституції намагаються прорватися до влади всіма можливими засобами.
Якщо судді виносять незаконні рішення – вони підпадають під люстрацію. Коли їх потрібно перевіряти, органи, які мають це робити, відсутні. Судова система, вона зацікавлена в тому, щоб заблокувати контроль над собою" – запевняє Козаченко.
Вища кваліфікаційна комісія складається з 11 членів, її засідання є правомочними, коли присутні не менше 2/3, тобто 8 членів комісії. Однак станом на листопад, в комісії немає кворуму. Згідно з даними сайту комісії, в ній наразі є лише четверо членів, а в жовтні звільнився і її голова – Ігор Самсін.
5 грудня ситуація зсунулася з мертвої точки - за квотою Державної судової адміністрації було обарано членом ВККС Станіслава Щоткіна. Видання "Юридична Практика" стверджує, що таким чином комісія є правомочною, бо тепер налічує 8 членів.
І ще один, не менш цікавий аспект справи – економічний. Без рішення ВРЮ не можуть бути звільнені навіть ті судді, які досягли пенсійного віку, а нові, відповідно, не можуть бути призначені.
"Це ж колосальна переплата бюджету. Мені казали, більше ніж 30 мільйонів на рік. Люди не судять, не приступають до обов’язків, при цьому вони отримують заробітну плату", – обурюється Козаченко.
Наразі до Вищої ради юстиції надійшло 308 заяв від українських суддів про звільнення. Тобто 308 суддів не судять, але отримують зарплату.
Такий стан справ природно викликає великий скепсис стосовно можливостей щось змінити в системі правосуддя.
"Я не довіряю судовій системі. Кредит довіри майже нульовий, тому готова очікувати від судів будь чого", – каже Тетяна Козаченко.
Тож сподіватись, що судді самі себе очищатимуть підстав фактично немає. Наразі виглядає так, що рука руку миє – тотальна кругова порука.
Оксана Коваленко, УП
