Вхолосту
Посланням "свыше" назвали російські телевізійники виступ Путіна. А радше було б "гласом вопиющего" серед пустелі, що вигорає. Насправді ж широко розрекламоване послання не стало ні епохальним, ні значущим, ні навіть примітним.
Путін не дав, та й об'єктивно не міг дати відповіді на серйозні виклики, що стоять нині перед Росією. Якщо послання умовно розділити на проблематику зовнішню й внутрішню, – емоційна піднесеність зовнішньополітичних здобутків явно переважає в порівнянні з аналізом економічних негараздів Росії.
Згадаймо принагідно: коли в Хрущова й Горбачова палуба починала хитатися під ногами, вони виглядали значно привабливіше, якщо пірнали у вир зовнішньої політики – "догнати й перегнати Америку", впровадити "нове мислення" в міжнародній сфері тощо. І відверто губилися, коли йшлося про занепад виробництва, економічну кризу й наявність тотального дефіциту у своїй країні.
"Коронка" Путіна – пошук ворога, адже в усіх бідах Росії винні США і недолугі європейські сусіди. І він явно "плаває", стикаючись із внутрішніми негараздами.
Червоною ниткою в посланні проходить твердження про те, що концептуальних змін у зовнішньополітичному курсі Росії не станеться. На цьому тлі не те що тривіально, скоріше безпомічно, виглядають запропоновані Путіним рецепти виходу російської економіки з кризи.
Якщо не зміниться концепція пошуку ворогів, навряд чи іноземні інвестори прийдуть у Росію. Якщо не прийдуть, ніякі канікули для бізнесу й амністія капіталів не спрацюють. І тут на пам'яті печальні зигзаги долі Ходорковського і Євтушенкова. "Акули" російського бізнесу, котрим так вільно жилося за часів Єльцина та Лужкова, були розтерзані майстрами силових та судових справ Путіна.
Віддати все, що було нажите чесною й сумлінною працею, повірити запевненням Путіна, що з наступного ранку тебе ніхто не чіпатиме, а ловитимуть тільки спекулянтів, – це, знаєте, навіть не для наївних.
Що стосується російсько-українських стосунків, звертає на себе увагу зникнення з лексикону Путіна кількох ритуальних в останній рік понять.
Зокрема, жодного разу в тексті послання не пролунали формулювання: "руський мир", "новороссия", "русская весна" – утім, останнє замінено на "кримская весна". Це, звичайно, не означає припинення загарбницької війни росіян на Донбасі, скоріше, вона адаптується до економічних можливостей Росії. Зрозуміло, що ніхто утримувати "за просто так" окупований Донбас не буде – не вистачить ресурсів.
А взагалі-то враження таке, що Путін і сам не знає, що слід робити.
Природно: довів Росію до катастрофи, а зізнатися в цьому аж ніяк не хочеться.
Володимир Кулеба, спеціально для УП
